3 400 гривень або "ціна" булінгу по-українськи

«Булінг – моральне, або фізичне насильство, агресія, у будь-якій формі, або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення» – це визначення та ще багато інших положень законопроекту №8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу» 228 голосами прийняті у першому читанні Верховною Радою України 2 жовтня 2018 року.

Шкільне цькування або шкільний булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) – термін, яким визначають систематичні переслідування з образами, цькуванням, упереджене ставлення у навчальному закладі. Зазвичай, термін означає переслідування серед учнів, рідше зустрічається цькування учнів вчителями чи цькування вчителя учнями.

За поширеністю булінгу серед 11–15-річних дітей Україна входить до першої десятки європейських країн. За даними дослідження ЮНІСЕФ (лютий 2017 року), з проблемою булінгу в Україні стикалися 67% опитаних віком від 11 до 17 років: 10% – регулярно (раз на тиждень і частіше); 55% – частково піддаються знущанню з боку однокласників; 26% батьків вважають своїх дітей жертвами булінгу. Майже чверть особисто стали жертвами булінгу, при цьому майже половина з них нікому не розповідали про ці випадки.

У більшості випадків «об’єктами» булінгу стають діти, закриті до спілкування, а також діти з сімей з низьким рівнем прибутку, внутрішньо переміщені діти є більш вразливими до різних форм насильства, пов'язаного з конфліктом, що впливає на їхню соціальну поведінку.

Проаналізувавши хроніку новин у ЗМІ за темою булінгу, можна виокремити такі форми прояву цього явища: словесний (або вербальний), фізичний, соціальний (емоційний) та електронний (або кібербулінг).

Науковці зазначають, що близько 70% знущань відбуваються словесно та у формі кібербулінгу: обзивання, глузування, жорстока критика, погрози, висміювання, поширення пліток у мережі Інтернет, особистих фотографій чи відеофайлів тощо. Фізичне насильство – ззовні помітне, однак становить не більше 30% випадків цькувань (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження, викручування рук, використання прийомів єдиноборств тощо). Більш складнішим є виявлення соціальних знущань – систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення з гри чи колективу загалом, бойкоти.

Загалом, проект закону №8584 пропонує доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення новою статтею (стаття 173-4), яка встановлює відповідальність за булінг, а також його приховування працівниками навчальних закладів: «Булінг, тобто моральне, або фізичне насильство, агресія, у будь-якій формі, або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення – тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, або вчинені відносно неповнолітнього, або вчинені з особливою жорстокістю – тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення малолітніми, або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, правопорушення, відповідальність за яке передбачено цією статтею, – тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником, або засновником закладу освіти – тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Також ухвалений законопроект передбачає внесення змін до закону про освіту, де з'явиться визначення булінгу, а також пропонується на законодавчому рівні визначити шляхи протидії булінгу як явищу, сприяти захисту прав дітей та дорослих працівників закладів освіти.

Ще одним нововведенням є інституту освітнього омбудсмена, який почне функціонувати 1 січня 2019 року. Його запроваджено Законом України «Про освіту», прийнятим 5 вересня 2017 року з метою забезпечення належних умов для реалізації права на освіту.

Освітньому омбудсмену надається право здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, керівництва та засновника закладу освіти; отримувати інформацію від центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки щодо загального числа випадків булінгу у закладах освіти за визначений період.

Булінг в школах досягає жахливих масштабів. Цькування призводить до руйнування особистості дитини та складнощів у подальшій адаптації в соціумі. А, якщо дитина «слабка духом», то це може привести і до спроб самогубства. Тож постає слушне питання: чи відповідає «ціна», визначена у законопроекті, реальним наслідкам? У жовтні цього року Україну сколихнула хвиля дитячих самогубств, за підозрами правоохоронних органів причинами котрих є власне цькування у школі. Чи не є це проявом криміногенності – суспільно-небезпечної властивості явища, процесу, що здатна за певних обставин створювати причинно-наслідковий ланцюг, – коли за десятками дитячих самогубств приховується той самий булінг? Нерідко суб’єктом цькування є вчитель чи 16-річний підліток, що вже на загальних підставах несе кримінальну відповідальність. Чи не доцільніше було б увести окремо кримінальну відповідальність за це діяння, чи включити його до ознак об’єктивної сторони ряду злочинів у Кримінальному кодексі України? Ще одне слушне питання: а чи можливо введенням штрафу охопити всі аспекти булінгу як такого?

Варто погодитися, що булінг у сучасних його проявах та формах – не просто хуліганство, за вчинення якого в Україні відкрито не одне кримінальне провадження.

Відповідно до статті 16 Конвенції про права дитини, що ратифікована Україною у 1991 році, жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Також дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання. Тож перед державою постає обов’язок вживати всі заходи з метою надання дитині права на повноцінний та гармонійний розвиток особистості.

Булінг, на превеликий жаль, – реалія сьогодення. З метою його попередження, своєчасного виявлення та усунення наслідків необхідно розробити антибулінговий закон в Україні, внести це поняття не лише до Кодексу України про адміністративні правопорушення та профільного законодавства, а й до Цивільного кодексу України, Кримінального кодексу України. Існує нагальна потреба також й у розробленні психологічних методів впливу.