Як перестати «мовчки їсти» ціни на електроенергію?

Після прийняття кількох рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі по тексту – «НКРЕКП») за останній рік по всій Україні та в місті Києві зокрема відбулося і продовжує відбуватися різке збільшення цін на електричну енергію.

Серед таких рішень НКРЕКП необхідно зазначити наступні:

-№ 289 «Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії» від 03.03.2016 р.;

-№ 721 «Про затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни на ІІ – IV квартали 2016 року» від 28.04.2016 р.;

-№ 1178 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 28 квітня 2016 року № 721» від 24.06.2016 р.;

-та інші новозатверджені станом на сьогоднішній день рішення НКРЕКП щодо підняття цін на електроенергію.

Подорожчання електроенергії потягло за собою збільшення цін на спожиті комунальні послуги теплової енергії та гарячого/холодного водопостачання для населення та промисловості.

Зокрема, згідно таких рішень для бюджетних установ, шкіл, лікарень, дитячих садків, комунальних підприємств вже виросла на 15% ціна на електричну енергію (+5% з 01.05.2016 р., ще +10% з 01.07.2016 року). З початку осені 2016 відбулося подорожчання ще на +15%.

Враховуючи той факт, що подорожчання електроенергії спричиняє неабиякий вплив на гаманці населення, виникає питання доцільності та обгрунтованості таких підвищень.

Щоб розібратися в питаннях підвищення цін в енергосистемах України, потрібно спочатку відповісти на питання: що таке електроенергетика та хто і як повинен встановлювати ціни на електроенергію в нашій державі?

І лише після цього можна дійти певних висновків про те, як себе захистити від цінової прірви на електроенергію та не побоюватися, що можновладці будуть придушувати намагання простої людини захистити свої права у цій сфері.

Почну з того, що електроенергетична галузь — одна з базових галузей економіки України. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України від 28.06.1996 р. (надалі – «Конституція України»), засади організації та експлуатації енергосистем визначаються виключно законами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» № 575/97-ВР від 16.10.1997 р. (надалі – «Закон про електроенергетику»), енергетична безпека – стан електроенергетики, який гарантує технічно та економічно безпечне задоволення поточних і перспективних потреб споживачів в енергії та охорону навколишнього природного середовища.

Споживачі енергії – суб’єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Згідно положень ст. 11 Закону про електроенергетику, державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства. Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є НКРЕКП. 

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про природні монополії» № 1682-ІІІ від 20.04.2000 р. (надалі – «Закон про монополії»), формування цінової політики у відповідній сфері регулювання взагалі є основним завданням НКРЕКП.

Таким чином, за вищенаведеним слідує, що НКРЕКП як державний орган має у своїй виключній компетенції встановлення цінової та тарифної політики у сфері надання електроенергії кінцевим споживачам: населенню та юридичним особам.

Враховуючи той факт, що у Постановах НКРЕКП встановлено сумнівно різке підняття тарифів, вбачається необхідність в аналізі таких документів на предмет наявності порушень зокрема норм матеріального та процесуального права.

Зауважу, що провівши аналіз судової практики судів адміністративної юрисдикції щодо оскарження дій або бездіяльності органів державної влади, в переважній більшості суди адміністративної юрисдикції скасовують рішення органів державної влади на підставі порушення процедурного порядку їх прийняття.

При цьому суди виходять з положень ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перейдемо до аналізу Постанов.

Що стосується постанови НКРЕКП № 289.

Під час прийняття цієї постанови було зокрема порушено положення п. 4.27. Регламенту НКРЕКП, затвердженого наказом НКРЕКП № 3 від 17.09.2014 р. (надалі – «Регламент НКРЕКП»).

Відповідно до зазначеного пункту, інформація про місце, дату і час проведення засідань НКРЕКП у формі відкритих слухань та порядок денний (крім розділу «Різне») повинні оприлюднюватися на офіційному веб-сайті НКРЕКП не пізніше ніж за 3 робочих дні до дня проведення засідання.

Однак, оскільки інформація про порядок денний засідання НКРЕКП, яке відбулося 03.03.2016 р., була опублікована на сайті комісії ввечері 29.02.2016 р. (тобто фактично за 2 повних дні), відбулося порушення Регламенту НКРЕКП при проведенні вищезазначеного засідання.

Що стосується постанови НКРЕКП № 721.

П. 5.1. Постанови 289 передбачено, що НКРЕКП не пізніше ніж за 10 днів до початку планового періоду затверджує прогнозовану оптову ринкову ціну на розрахунковий рік (поквартально) та не пізніше ніж за 10 днів до початку планового періоду доводить її до відома енергопостачальників та оптового постачальника електричної енергії.

Враховуючи те, що Постанова 721 була прийнята 28.04.2016 р., тобто за два дні до початку кварталу, відбулося процедурне порушення її прийняття.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 5.2. Постанови 289, затверджена прогнозована оптова ринкова ціна переглядається щоквартально за 5 днів до початку розрахункового кварталу за умови, якщо показники, що використовуються при розрахунку прогнозованої оптової ринкової ціни (у тому числі за минулі розрахункові періоди), призводять до зміни річної прогнозованої ринкової ціни більше ніж на 5%.

Як я вже зазначив вище, оптова ринкова ціна була переглянута НКРЕКП за 2 дні до початку кварталу, а річна прогнозована ринкова ціна була збільшена більш ніж на 5%.

Що стосується постанови НКРЕКП № 1178.

Відповідно до п. 6.10. Регламенту НКРЕКП, рішення НКРЕКП реєструються в установленому порядку та публікуються в друкованому виданні «Інформаційний бюлетень НКРЕКП». Рішення НКРЕКП та документи, ухвалені НКРЕКП, підлягають оприлюдненню на її офіційному веб-сайті не пізніше ніж через 5 робочих днів після дня проведення засідання.

Дана Постанова 1178 була опублікована на сайті НКРЕКП лише 07.07.2016 р., тобто через 9 робочих днів, що є також серйозним процедурним порушенням її прийняття.

Окремо зазначу і наголошу на процедурі розроблення проектів Постанов НКРЕКП, особливо це стосується Постанови 289.

У відповідності до положень п.п. 2.2., 2.3., 2.5. Положення про порядок підготовки в НКРЕКП проектів регуляторних актів, затвердженого наказом НКРЕКП № 49 від 25.02.2015 р. (надалі – «Положення про порядок підготовки актів»), план проектів регуляторних актів (надалі – «План») затверджується на засіданні НКРЕКП, яке проводиться у формі відкритого слухання, оформлюється постановою НКРЕКП. Якщо проект регуляторного акту не внесений до затвердженого Плану, розробник повинен подати пропозиції про внесення відповідних змін до Плану не пізніше 10 робочих днів від дня початку підготовки цього проекту або з дня винесення проекту на засідання НКРЕКП, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту. Оприлюднюється План та зміни до нього шляхом розміщення на офіційному веб-сайті НКРЕКП в мережі Інтернет не пізніше 10 днів після затвердження та опублікування у друкованому виданні НКРЕКП.

Але станом на сьогодні проект Постанови 289 не був внесений до Плану діяльності НКРЕКП з підготовки проектів регуляторних актів на 2016 рік, який у свою чергу затверджений постановою НКРЕКП № 2961 від 10.12.2015 р., що не дало змоги громадськості розробити свої зауваження та пропозиції до такого Плану.

До зазначеного також додам, що існує п. 3.3 Положення про порядок підготовки актів, де зазначено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта НКРЕКП його розробник готує аналіз регуляторного впливу до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Але і тут бачимо, що матеріалів аналізу регуляторного впливу вищезгаданої постанови на сайті немає, що з урахуванням встановленого порядку планування регуляторної діяльності НКРЕКП, дає підстави вважати про їх фактичну відсутність.

Тепер розглянемо питання повідомлення громадськості про процес встановлення нових цін на електроенергію та врахування думки людей при затвердженні нових тарифів.

Варто зазначити, що постанови НКРЕКП мають вкрай важливе суспільне значення. Встановлені ними тарифи на постачання електроенергії формують значну частку витратної частини бюджету кожної родини і громадянина міста Києва та України в цілому, а тому засідання, на яких приймалися постанови, повинні були бути проведені за участю як мінімум об'єднань споживачів і громадськості зокрема. 

Відповідно до пп. 4 п. 5 Положення про НКРЕКП, затвердженого указом Президента України № 715/2014 від 10.09.2014 р., НКРЕКП з метою організації своєї діяльності повинно забезпечувати оприлюднення інформації про свою діяльність, здійснювати заходи щодо налагодження діалогу з громадськістю та створювати умови для участі громадян у процесі формування і реалізації державної політики.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону про монополії, п. 13 Положення про НКРЕКП, у разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання НКРЕКП повинні проводитися у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднання споживачів і громадськість. При прийнятті відповідних рішень має забезпечуватися додержання прав і законних інтересів громадян, підприємств і суспільства.

В нашому випадку, представників громадськості не було вислухано, отже відповідні «обділені» громадяни, серед яких є багато експертів галузі, не мали змоги внести свої обгрунтовані пропозиції, висновки та коментарі до розгляду питань надважливого стратегічного економічного значення по встановленню збільшеної тарифної політики в Україні.

Як вказано у п. 4.2. Регламенту НКРЕКП, засідання НКРЕКП є відкритими і гласними. А згідно ст. 57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Якщо вони не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, то є нечинними.

Навіть у ч. 1 ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 р. (надалі – «Закон про доступ до інформації»), а також у ч. 1 ст. 15-1 Закону про монополії, вказано, що державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється зокрема на основі принципів гласності та відкритості процедур регулювання. НКРЕКП повинно забезпечувати безпосередню відкритість своєї діяльності.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя» (надалі – «Постанова пленуму»), можна виділити одну з головних тез захисту своїх прав, а саме: згідно з ч. 2 ст. 57 Конституції є нечинними, а отже, не можуть застосовуватись ті закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, які не доведені до відома населення у встановленому законом порядку.

А членам комісії та її уповноваженим структурним підрозділам бажано б пам’ятати, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 24 Закону про доступ до інформації, відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації встановлюється зокрема з неоприлюднення публічної інформації, а також оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації.

Що стосується обґрунтованості прийнятих постанов НКРЕКП.

Сам факт їх прийняття свідчить про формальний підхід комісії до власних зобов’язань і неналежного їх виконання в частині дослідження зокрема економічної обґрунтованості прийняття суспільно-значущих документів правового характеру.

Відповідно до Постанови 721, з 01.05.2016 р. ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом зобов’язано застосовувати при розрахунку роздрібних тарифів на електроенергію згідно з Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затвердженими постановою НКРЕ від 13.06.1996 р. № 15/1, затверджену НКРЕКП на II-IV квартали 2016 р. прогнозовану оптову ринкову ціну електричної енергії з розбивкою на квартали:

II квартал (травень та червень) – 1236,98 грн. за 1 МВт?год (без ПДВ);

ІІІ квартал – 1280,28 грн. за 1 МВт?год (без ПДВ);

IV квартал – 1318,69 грн. за 1 МВт?год (без ПДВ).

Відповідно до Постанови 1178, з 01.07.2016 р. відповідних ліцензіатів зобов’язано застосовувати наступні тарифи:

ІІІ квартал – 1358,83 грн. за 1 МВт?год (без ПДВ);

IV квартал – 1490,63 грн. за 1 МВт?год (без ПДВ).

Таким чином, відбулося суттєве завищення вартості електроенергії на 78,55 грн. за 1 МВт?год (без ПДВ) за ІІІ квартал 2016 р. (тобто більше ніж на 6%), а також на 171,94 грн. за 1 МВт?год (без ПДВ) за IV квартал 2016 р. (тобто більше ніж на 13%).

Приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» № 5007-VI від 21.06.2012 р. (надалі – «Закон про ціни»), державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Враховуючи положення розділу 1 Енергетичної стратегії України на період до 2030 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1071-р від 24.07.2013 р. (надалі – «Енергетична стратегія»), розвиток енергетики має вирішальний вплив на стан економіки в державі та рівень життя населення.

Метою соціальної держави, якою відповідно до Конституції є Україна, має бути забезпечення умов для зростання добробуту громадян. Однією з найважливіших складових добробуту в цивілізованих державах є забезпечення громадян і компаній необхідними енергоресурсами.

Запорукою реалізації цієї мети має стати надійне, економічно обґрунтоване задоволення потреб населення в енергетичних продуктах. 

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» № 663-VII від 24.10.2013 р. (надалі – «Закон про ринок електроенергії»), роздрібний ринок електричної енергії функціонує для задоволення потреб споживачів в електричній енергії. 

Відповідно до положення розділу 1.2. Енергетичної стратегії, одним з основних завдань й напрямком реалізації Енергетичної стратегії України є досягнення збалансованості економічно обґрунтованої цінової політики щодо енергетичних продуктів.

Якщо враховувати проєвропейський напрямок розвитку електроенергетичної галузі України, то як зазначено у п. 3.3. Регламенту НКРЕКП, у процесі розроблення проекту нормативно-правового акта, НКРЕКП повинно було провести аналіз стану справ у відповідній сфері правового регулювання та причин, що обумовлюють необхідність підготовки проектів Постанов, а також перевірити їх відповідність актам законодавства вищої юридичної сили, чинним міжнародним договорам України та забезпечити опрацювання проектів з зарахуванням acquis communautaire, якщо проект за предметом правового регулювання належить до сфери, правовідносини в якій регулюються правом Європейського Союзу.

Для загального відома, «acquis communautaire» з французької означає – сукупність принципів, правил та норм, які накопичені в рамках Європейського союзу і повинні бути в обов’язковому порядку збережені в процесі його діяльності і подальшого розвитку.

Але що ми маємо? Наразі залишаються економічно необгрунтованими ціни/тарифи на електроенергію. Зокрема не визначені реальні схеми повного циклу постачання такої енергії до кінцевих споживачів (що є предметом окремої розмови, зокрема за тематикою: «Роттердам/Роттердам+»), а також не враховано інші фактори, які впливають на кінцеву ціну/тариф енергопостачання для населення та промисловості.

Отже, перевірка економічної обґрунтованості тарифів на електроенергію, а також механізм встановлення цих тарифів дає підстави вважати про неналежне обгрунтування затвердження таких тарифів. Окремо про економічний баланс інтересів мова піде нижче.

Підсумовуючи, хочу відмітити, що лише поверховий моніторинг не є механізмом встановлення державних регульованих цін, а використання його результатів для встановлення таких цін є незаконним.

Що стосується дотримання необхідного балансу інтересів суспільства, підприємців, держави, енергопостачальних компаній.

Варто наголосити на тому, що при прийнятті постанов НКРЕКП не досліджувалося та, відповідно, не враховувалося реальне падіння доходів населення.

Так, якщо брати до уваги, зокрема, період з 01.01.2015 р. по 01.05.2016 р., то статистичні данні відображають наступні показники.

Як зазначено у Доповіді Державної служби статистики України «Про соціально-економічне становище України за січень–червень 2016 року», за редакцією І.М. Жука, відповідальний за випуск О.А. Вишневська, встановлено наступне.

Кількість зареєстрованих безробітних станом на червень 2016 р. становила 388,9 тис. осіб, або майже чверть усіх безробітних працездатного віку.

Індекс реальної заробітної плати за травень 2016 р. порівняно із травнем 2015 р. склав 112,2%.

У червні 2016 р. індекс споживчих цін порівняно з початком року зріс до 104,9%; індекс цін виробників промислової продукції зріс з початку року до 113,9%.

Станом на 01.06.2016 р. загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати складала 1866,5 млн. грн.

Тільки до початку осені 2016 р. відбулося підвищення тарифів на електроенергію на 25,2%.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» № 80-VIII від 28.12.2014 р. (надалі – «Закон про Держбюджет-2015»), установлено у 2015 р. прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01.01.2015 р. – 1176 грн., з 01.09.2015 р. – 1330 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення:

-працездатних осіб: з 01.01.2015 р. – 1218 грн., з 01.09.2015 р. – 1378 грн.;

-осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2015 р. – 949 грн., з 01.09.2015 р. – 1074 грн.

Відповідно до ст. 8 Закону про Держбюджет-2015, установлено у 2015 р. мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01.01.2015 р. – 1218 грн., з 01.09.2015 р. – 1378 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» № 928-VIII від 25.12.2015 р. (надалі – «Закон про Держбюджет-2016»), установлено у 2016 р. прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01.09.2016 р. – 1330 грн., з 01.05.2016 р. – 1399 грн., з 01.12.2016 р. – 1544 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення:

-працездатних осіб: з 01.01.2016 р. – 1378 грн., з 01.05.2016 р. – 1450 грн., з 01.12.2016 р. – 1600 грн.;

-осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2016 р. – 1074 грн., з 01.05.2016 р. – 1130 грн., з 01.12.2016 р. – 1247 грн.

Відповідно до ст. 8 Закону про Держбюджет-2016, установлено у 2016 р. мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01.01.2016 р. – 1378 грн., з 01.05.2016 р. – 1450 грн., з 01.12.2016 р. – 1600 грн.

Тобто підвищення мінімальної заробітної плати за вказаний період склало 160 грн., або 19 %. 

Аналогічна ситуація склалась з показниками мінімальної пенсії. Тобто відбулось підвищення на 181 грн., або на тих же 19 %.

Окрім того, за вказаний період відбулось зростання номінальної заробітної плати в Україні на 11,7 %, або на 491 грн. Проте слід зазначити, що середня реальна заробітна плата за період січень-квітень 2016 р. склала лише 85,3 % по відношенню до показника грудня 2015 р.

Тобто, розмір реальної заробітної плати за вказаний період часу став значно меншим.

Окрім того, наголошую, що заборгованість із заробітної плати у травні 2016 р. склала 1848 млн. грн., а заборгованість станом на 01.01.2016 р. по відношенню до 01.01.2015 р. становила 142,5 %, тобто відбулося значуще зростання заборгованості по заробітній платі перед населенням.

Проаналізувавши відповідне енергетичне законодавство та провівши паралелі з фактичними обставинами справ в Україні, можна виокремити деякі важливі моменти.

Як встановлено ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 15 Закону про монополії, державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється на основі принципу забезпечення захисту прав споживачів, а у разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, при прийнятті рішень має забезпечуватися додержання прав і законних інтересів громадян, підприємств і суспільства. 

Посилаючись на положення ст. 12 Закону про монополії, одним з основних завдань НКРЕКП є зокрема сприяння ефективному функціонуванню товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004 р., державне регулювання цін/тарифів базується зокрема на принципі випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Згідно ст. 4 Закону про регуляторну політику, одними з принципів державної регуляторної політики є ефективність, тобто забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави, а також принципу збалансованості, тобто забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави.

Навіть у розділі 1.2. Енергетичної стратегії, одним з основних завдань й напрямком реалізації Енергетичної стратегії України вказано досягнення збалансованості економічно обґрунтованої цінової політики щодо енергетичних продуктів.

НКРЕКП необхідно пам’ятати положення розділу 5 Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», схваленої указом Президента України (до якого комісія нещодавно стала «ще ближче») № 5/2015 від 12.01.2015 р. (надалі – «Стратегія»), де вказано, що відповідальність влади – забезпечити баланc інтересів між громадянським суспільством, державою і бізнесом, просто прозоро та якісно працювати за новими підходами, гарантувати дотримання прав людини.

Повертаючись до проєвропейських напрямків розвитку України, можна послатися на ст. 277 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованою Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 р. (надалі – «Угода про асоціацію»).

З положення цієї статті вбачається та безпосередньо прописано, що рішення та процедури, що використовуються НКРЕКП, повинні бути об’єктивними стосовно всіх учасників ринку.

Така об’єктивність прописана і у п. 3 Положення про НКРЕКП, яке є основним документом у діяльності комісії. Там вказано, що одними з основних завдань НКРЕКП є: збалансування інтересів суб'єктів господарювання, споживачів і держави, а також сприяння ефективному функціонуванню товарних ринків на основі збалансування інтересів держави, суб'єктів природних монополій та споживачів товарів (послуг), що виробляються (надаються) суб'єктами природних монополій.

З огляду на зазначене вище, станом на сьогоднішній день рівень соціально-економічного розвитку є вкрай низьким в м. Києві та в Україні вцілому і затвердження різкого підняття тарифів/цін на електроенергію може спричинити колапс в енергетичній та соціальній сферах державного управління.

Це зокрема може призвести до розбалансування бюджетів м. Києва та України, неможливості збільшення фондів оплати праці, дефіциту коштів та необхідності економити на критично важливих соціально-економічних статтях бюджету.

Таким чином, підвищення тарифів на електроенергію для споживачів значно випереджає показники зростання доходів населення, що, відповідно до закону, не давало в будь-якому випадку права НКРЕКП на вчинення дій та прийняття рішень, що призвели в кінцевому випадку до зростання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

При цьому, слід зазначити, що саме найменш соціальнозахищені верстви населення більш за все постраждали від необгрунтованого зростання цін, а тому прийняті постанови НКРЕКП очевидно призведуть до неможливості оплати таких послуг та взагалі виключать можливість користування ними.

Зазначене є прямим свідченням того, що Постанови щодо різкого підвищення тарифів на електроенергію прийняті з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, що може бути підставою для визнання їх неправомірними та скасування у судовому порядку.

Порівнюючи наведене з фактичними обставинами справи в країні, знаходить своє підтвердження формулювання про незабезпечення НКРЕКП балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання та держави, а також неврахування при встановленні тарифів на електроенергію реальних показників соціально-економічного розвитку України. 

До цього додам, що згідно ст. 21 Конституції України, права і свободи людини є непорушними. А відповідно до ст. 3 цього ж основного закону, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, адже утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як бачимо, існує цілий ряд суперечностей при винесенні НКРЕКП сумнівних постанов.

Що робити в такому разі? Погоджуватися з комісією і сплачувати комуналку за завищеним тарифом?

Відповідь можна віднайти в нормах чинного законодавства України, з урахуванням того, що не такий вже великий коридор для дій залишається для пересічного громадянина для вирішення проблеми.

За визначенням ст. 2 Угоди про асоціацію, Україна проголосила повагу до демократичних принципів, прав людини та основоположних свобод, як визначено, зокрема, в Гельсінському заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 р. та Паризькій хартії для нової Європи 1990 р., а також в інших відповідних документах щодо захисту прав людини, серед яких: Загальна декларація прав людини ООН 1948 р. і Конвенція Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., а також повагу до принципу верховенства права, які формують основу зокрема внутрішньої політики України. 

Як вказано в ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. З урахуванням п. 2 Постанови пленуму, оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який грунтується на Конституції і не суперечить їй. Зокрема це стосується і ст. 19 Конституції України щодо вузького коридору дій державних органів.

Конституційні норми встановлюють прямий обов'язок органів державної влади дотримуватися вимог законодавства, в той же час народ як єдине джерело влади в України має кореспондуюче право вимагати від органів державної влади діяти у відповідності до законодавства України.

У відповідності до п. 3 Постанови пленуму, суд може на підставі ст. 124 Конституції України визнати такими, що не відповідають Конституції чи законам України, акти органів державної виконавчої влади.

Схоже положення зазначено і у ч. 8 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 р. (надалі – «КАС України») – суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Отже, посилаючись на положення ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Резюмуючи все вищеописане, з урахуванням тієї великої кількості нормативно-правових актів, які врегульовують питання енергетичного комплексу України, вбачається, що збільшення тарифів відбувається з цинічним порушенням порядку прийняття актів органів державної влади та норм матеріального права у цій сфері, щодо електроенергії, яка використовується для потреб юридичних осіб, а також населення України.

Чи захищати та відстоювати своє право на адекватні розцінки зі споживання електроенергії та інших комунальних послуг – вирішувати Вам самим.

НКРЕКП як державний орган, який управляється такими ж людьми як і Ви, тільки більш професійно та спеціалізовано з точки зору енергетики, звісно «має право на помилку», але в такому разі – відповідальні за прийняття неадекватних рішень особи повинні понести встановлену чинним законодавством України відповідальність. 

Підсумовуючи все вищесказане, хочеться нагадати людям, що саме народ як основне джерело влади в Україні має першочергове та беззаперечне право на законний вплив щодо прийняття адекватних та обгрунтованих рішень державних органів.

В той же час, задля уникнення можливих революцій у сфері комунальних послуг, хочеться нагадати високопосадовцям та можновладцям, які бізнесово зацікавлені в завищених цінах на електроенергію, що хоча народ України не знаходиться перед важелями управління, він знаходиться перед важелями законного впливу на прийняття актів.

Так як народу України кількісно більше за посадовців – з розумінням цього факту з кожним роком українцям буде все легше захищати свої права та відстоювати свої законні інтереси правовим шляхом.