Четверо з 5 мільйонів

Віктор Медведчук домовився про те, що четверо українських полонених будуть повернуті російськими маріонетками з ЛНР та ДНР. Після такого неперевершеного прориву та однозначної перемоги у заручниках російських окупаційних військ на Донбасі та в Криму залишаються ще 5 мільйонів українських громадян.

Це був не обмін. Медведчука Україна окупантам не віддала. Це була «добра воля» Пушиліна та Пасічника. Цікаво, що Пасічник був «добрішим» за Пушиліна – і віддав «аж» трьох полонених. Можливо це був який таємний хід? Хотів показати, що так звана «ЛНР» більшою мірою схильна до співпраці з Україною, ніж «ДНР»? Я б на місці Кремля б звернув би на це увагу. Кажуть, що СБУшники колишніми не бувають…

Посилів у повідомленні про те, що Медведчук привезе 4 полонених звідти аж два. Перший – лише Опоплатформа «За життя» здатна нормально домовитись з бойовиками та повернути в Україну мир, полонених та Донбас. Другий меседж – домовлятись необхідно з «республіками», а не з їх ляльководами з Москви. А ну і узагальнюючий – в Україні громадська війна. Власне, нічого нового. Все те саме, що ляльководи заявляли і раніше. Тільки тепер, на їх думку, четверо відпущених «по добрій волі» полонених зроблять з проросійської партії політичну силу «з людським обличчям».

Чесно кажучи, я сподівався на більше. На те, що Медведчук домовиться з Путіним про повернення українських моряків, які були затримані у грудні минулого року під час «керченського загострення». Тим більше, що спливав термін вимог Міжнародного трибуналу ООН з морського права. Але, Кремль вирішив, що їм міжнародні норми не писані, і не прогадав – його повернули в ПАРЄ. Але це трохи інша історія. Хоча в ній яскраво прописане нове російське ставлення до міжнародних судів – право сили завжди стоятиме вище сили права. І жодні домовленості, які не влаштовуватимуть Російську Федерацію, вона виконувати не буде.

І ще. Враховуючи, що нам нав’язують концепт громадянської війни та суб’єктність самих республік. Ви бачили, як у вільну частину України приїжджали представники проукраїнських партій «ЛНР» чи «ДНР»? З тією ж метою – домовитись, щоб ми їм віддали когось із затриманих «по добрій волі». Ні, не бачили? Може того, що всі, хто міг би стати представниками проукраїнських партій «молодих республіки» потребують, щоб їх самих звільнили з підвалів «молодих республік»? І що ніякої суб’єктності в так званих «народів Донбасу» немає, бо вони елементарно не можуть навіть проголосувати за проукраїнські партій.

Я щиро радий, що чотири людини повернулись на вільну частину України. Проблема у тому, що для декого з цих бранців це не можна назвати поверненням додому. Бо їх мала батьківщина там – в окупованому Донбасі. І нам ще треба повернути і їхній дім, і частину наших територій.