Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
22.01.2018 17:38

Заблоковані до 1 грудня 2017 року податкові накладні: що робити?

Руководитель налоговой практики ЮФ EVRIS, адвокат

Правила «розблокування» податкових накладних, передбачені Законом № 2245-VIII, оминули випадки, коли податкова накладна чи розрахунок коригування були заблоковані до 1 грудня 2017 року і пояснення та копії документів не подані до ДФС. Проте платник податкі

Закон України № 2245-VIII від 07.12.2017 влаштував переполох у питаннях зупинення реєстрації податкових накладних. Цим Законом викладено в іншій редакції пункт 201.16

Податкового кодексу України (ПКУ) та доповнено підрозділ 2 Перехідних положень ПКУ новим пунктом 57-1, який мав би врегулювати питання «розблокування» податкових накладних, допоки Кабінет Міністрів України не визначиться з новими правилами зупинення реєстрації.

Проте «за бортом» чергових новорічних податкових змін опинилися ситуації, в яких реєстрацію податкової накладної чи розрахунку коригування зупинено до 1 грудня 2017 року і до цієї дати не подано пояснення та копії документів до ДФС: Закон № 2245-VIII не передбачив спеціальних правил «розблокування» для таких випадків.

При цьому ДФС уже відмовилася приймати на «розблокування» документи за такими випадками, повідомивши на своєму веб-сайті про те, що: «Пояснення і копії документів до податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких у Реєстрі зупинено до 1 грудня 2017 року, платниками не подаються».

Платники податків, що втрапили у вказану ситуацію, можуть вирішити почекати до весни, сподіваючись на врегулювання цієї проблеми Кабінетом Міністрів України та, відповідно, новим порядком зупинення реєстрації податкових накладних. Не виключено, що до того часу ДФС або законодавець самостійно врегулюють окреслену проблему.

Проте не виключено й те, що в новому порядку теж не опиниться спеціальних правил «розблокування» відповідних податкових накладних, а очікування на врегулювання окресленої проблеми «вище» посприяє хіба що поступовому спливу 365-денного строку, на який платник податків міг розраховувати для подання пояснень та документів до ДФС.

Тож платники податків, які вирішили, що настав час діяти, можуть скористатися запропонованим далі алгоритмом та аргументами.

1) Відправити пояснення та копії документів в електронному вигляді.

У цьому випадку платник отримає квитанцію про те, що «У зв’язку з набранням чинності Закону України від 7 грудня №2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» Повідомлення… не прийнято».

Проте така квитанція підтвердить, що платник намагався подати пояснення та копії документів в електронному вигляді, як це передбачено наказом Мінфіну № 567 від 13.06.2017.

2) Подати пояснення та копії документів у паперовому вигляді до податкового органу, де платник податків перебуває на обліку.

Можливість надати пояснення та копії документів до податкового органу за місцем обліку платника передбачена законодавством. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 190 від 29.03.2017 встановлено, що комісія ДФС не може відмовити платнику податків у розгляді додаткових письмових пояснень та/або копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, якщо такі пояснення та/або копії документів подано платником податку до органу Державної фіскальної служби за основним місцем обліку не пізніше строку, визначеного підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Проте покладати великі надії на те, що документи передадуть до ДФС і розглянуть, не варто. Головне – отримати підтвердження про отримання документів: реєстраційний штамп на другому примірнику пояснень (на копії документа штамп не проставлять). Альтернативно платник податків може направити пакет документів поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення, у якому буде наведений перелік усіх підтверджуючих документів, які платник податків вирішив надати для «розблокування» податкової накладної.

Не зайвим буде й подання пояснень та копій документів у паперовому вигляді безпосередньо до ДФС. У цьому випадку теж важливо отримати підтвердження отримання наданих документів (реєстраційний штамп чи повідомлення про вручення та опис вкладення). Щоправда, стосовно відправлених поштою документів вже з’являються випадки, коли надіслані документи повертаються платнику без вручення, тому що ДФС не забрала їх з поштового відділення.

3) Звернутися до суду з позовом до ДФС про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду направлених пояснень і документів та про зобов’язання зареєструвати податкову накладну в ЄРПН.

Реалізація попередніх кроків цього алгоритму сприятиме доведенню того, що платник податків здійснив усі залежні від нього дії для того, щоб ДФС «розблокувала» податкову накладну на підставі відповідних первинних та інших підтверджуючих документів.

Повертаючись до згаданих вище наказу Мінфіну № 567 від 13.06.2017 та постанови Кабінету Міністрів України № 190 від 29.03.2017, платник податків може використати їх як аргументи на підтвердження того, що ДФС зобов’язана зареєструвати відповідні податкові накладні, заблоковані до 1 грудня 2017 року. Проте зазначимо, що наведені далі аргументи не є 100-відсотковими та можуть тлумачитися по-різному.

Незважаючи на те, що Законом № 2245-VIII викладено в іншій редакції пункт 201.16 ПКУ, підзаконні нормативно-правові акти з питань зупинення реєстрації податкових накладних не визнані такими, що втратили чинність – станом на 19 січня 2018 року вони є чинними.

Відповідно до пункту 4 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017, інформація за встановленою формою подається платником податку в електронному вигляді засобами електронного зв’язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв’язку, якими може подаватися інформація за встановленою формою.

Відтак, платник податків зберігає право надсилати до ДФС пояснення та копії документів в електронному вигляді. При цьому вищезгадане повідомлення на веб-сайті ДФС (про неприйняття документів) та квитанція про неприйняття пояснень та копій документів суперечать наказу Мінфіну № 567.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 190 від 29.03.2017 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» комісія ДФС не може відмовити платнику податків у розгляді додаткових письмових пояснень та/або копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, якщо такі пояснення та/або копії документів подано платником податку до органу Державної фіскальної служби за основним місцем обліку не пізніше строку, визначеного підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Крім того, цією ж постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що комісія ДФС приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації.

Відтак, платник податків зберігає право надати пояснення (додаткові пояснення) та копії документів через місцеву податкову інспекцію, а повноваження комісії ДФС приймати рішення про реєстрацію податкової накладної передбачені нормативно-правовим актом, що є чинним.

Організаційні ж та процедурні засади діяльності комісії ДФС визначені Порядком роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 566 від 13.06.2017.

Пунктом 21 вказаного Порядку передбачено, що рішення Комісії про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації складається за формою згідно з додатком до цього Порядку, підписується, реєструється та надсилається платнику податку на додану вартість у порядку, встановленому статтею 42 розділу ІІ Кодексу, протягом п’яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Відтак, форма рішення про реєстрацію податкової накладної теж передбачена чинним законодавством.

ДФС може стверджувати про відсутність підстав для застосування вищевказаних підзаконних нормативно-правових актів, оскільки зміни до пункту 201.16 ПКУ, що стосуються питань зупинення реєстрації податкових накладних, передбачені безпосередньо законом, який є актом вищої юридичної сили. ДФС може також стверджувати, що відповідні норми підзаконних нормативно-правових актів не повинні застосовуватися, оскільки посилаються на нечинні підпункти пункту 201.16 ПКУ.

Проте платник податків може стверджувати, що ані пункт.201.16 ПКУ, ані пункт 57-1 підрозділу 2 Перехідних положень ПКУ не встановили заборони на реєстрацію в ЄРПН податкових накладних, заблокованих до 1 грудня 2017 року і по яких до 1 грудня 2017 року не подані пояснення та копії документів.

Пункт 57-1 підрозділу 2 Перехідних положень ПКУ лише визначив особливості реєстрації в ЄРПН окремих груп податкових накладних, але не передбачив ані заборони реєстрації в ЄРПН інших груп податкових накладних, ані будь-якого іншого порядку реєстрації таких інших груп податкових накладних, окрім того, що діяв до набрання чинності Законом № 2245.

Тому платник податків може наполягати на тому, що податкові накладні, заблоковані до 1 грудня 2017 року і по яких до 1 грудня 2017 року не подані пояснення та письмові документи, слід реєструвати у звичному порядку, передбаченому підзаконними нормативно-правовими актами, які є чинними. А зміни до пункту 201.16 ПКУ не призводять до визнання відповідних норм підзаконних нормативно-правових актів нечинними та не перешкоджають їх застосуванню.

Відповідно до пункту 2 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 236 від 21.05.2014, ДФС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 11 Положення про Державну фіскальну службу України Голова ДФС забезпечує виконання Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну з питань, що належать до компетенції ДФС.

Крім того, платник може наполягати на тому, що пункт 201.16 ПКУ як не містив, так і після законодавчих змін не містить норм, які б вступали у конфлікт із нормами вищезгаданих наказів Мінфіну № 566 та № 567, а також нормами постанови Кабінету Міністрів України № 190, і перешкоджали б їх застосуванню.

А оскільки норми вищезгаданих підзаконних нормативно-правових актів є чинними, то вони підлягають застосуванню.

Нарешті, платник податків може стверджувати, що застосування «старого» порядку «розблокування» податкових накладних до тих платників, які подали пояснення і документи до 1 грудня 2017 року, та його не застосування до тих платників, які не зуміли зробити цього до 1 грудня 2017 року (в тому числі з тих міркувань, що для реалізації цього права платнику податків надавалось 365 днів), є вибірковим застосуванням закону, що є податковою дискримінацією. А сам закон (Закон № 2245) у частині врегулювання відносин щодо реєстрації податкових накладних, реєстрація яких була зупинена до 1 грудня 2017 року і по яких не подані пояснення та копії документів, не відповідає вимогам якості закону та юридичної визначеності, як того вимагає Європейський суд з прав людини (див., зокрема, справа «Щокін проти України», §§ 51 – 58).

Платник податків може наполягати й на тому, що Закон № 2245, яким внесено зміни до пункту 201.16 ПКУ, виклав у іншій редакції лише положення (абзац) ПКУ під номером «201.16», проте усі його підпункти не зазнали змін. Адже (незважаючи на те, що структурно підпункти стосуються відповідного пункту) Законом № 2245 не обумовлено, що підпункти 201.16.1 – 201.16.4 ПКУ також втрачають чинність. Крім того, інші норми ПКУ досі посилаються на підпункт 201.16.4 (таке посилання міститься у статті 120-1 ПКУ), що може вказувати на те, що підпункти 201.16.1 – 201.16.4 ПКУ продовжують застосовуватися.

Насамкінець, платник податків може супроводжувати свої дії поданням скарги до Ради бізнес-омбудсмена та використанням сервісу «Пульс» Державної фіскальної служби України. Не виключено, що такі активності платника податків принесуть певні результати швидше, ніж цю проблему розгляне законодавець, Кабмін, ДФС чи суд.

Таким чином, у платників податків є два шляхи вирішення вище окресленої проблеми: або чекати на новий порядок Кабміну в надії, що все вирішиться, або, пам’ятаючи як держава печеться про платників податків – вже зараз вживати активні дії для захисту своїх прав.  

 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net