Законопроекти з «підтримкою»

«Жить по законам противно, потому что знаешь, кто их пишет и зачем»

(с) теза з виступу одного з учасників #GlobalVisionSummit  (14-16 червня 2017 р., м. Київ)

22 червня 2017 року групою народних депутатів було зареєстровано проект Закону про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо листа підтримки законопроектів) № 6640 , який, на думку авторів (н.д. А.В. Шинькович, Р.М. Мацола, К.В. Ярініч, А.І. Кузьменко, О.В. Герега) , метою прийняття Законопроекту є формування раціонального процесу проходження нормативно-правових актів у Верховній Раді України для підвищення результативності її роботи та якості документів, які нею ухвалюються. Авторським колективом відзначається, що Значна кількість зареєстрованих народними депутатами законопроектів не має законодавчої перспективи через їх низьку якість. Однак вони ускладнюють роботу апарату та комітетів Верховної Ради, створюють так званий законодавчий спам. Як правило, такі законопроекти вносяться депутатами лише для з ціллю самореклами (див. Пояснювальну записку до проекту). До речі, з цим важко не погодитись.

Що ж пропонують нам народні обранці за текстом законопроекту? Зміна пропонуються до статті 93 Регламенту Верховної Ради України та вводиться нова стаття 93-1 наступного змісту. Пропонується, що «Зареєстрований законопроект потребує підтримки народних депутатів загальною кількістю, яка з врахуванням кількості депутатів - ініціаторів законопроекту, повинна бути не меншою від кількості, необхідної для формування фракції відповідно до статті 58 Регламенту. Підтримка законопроекту здійснюється шляхом заповнення листа підтримки законопроекту, який видається при реєстрації законопроекту, підписами народних депутатів». Судячи з Пояснювальної записки, авторами ставиться за мету те, щоб законопроекти, зареєстровані народними депутатами, обов’язково мали передаватись для подальшого розгляду комітетами Верховної Ради лише у випадку їх підтримки певною кількістю депутатів (пропонується – не менше кількості, необхідної для формування фракції) чи Урядом. А як щодо інших суб’єктів законодавчої ініціативи: Президента України чи НБУ? У кого їм отримувати «погодження»-протекцію? Дивний вислів находимо далі за текстом у Пояснювальній. «При цьому враховано, що норма статті 93 Конституції України, яка передбачає, що «право законодавчої ініціативи належить … народним депутатам» не порушуються, оскільки Конституція України визначає обов’язковість розгляду Верховною Радою України лише законопроектів,  визначених Президентом України, як невідкладні. Таким чином конституційна норма щодо права законодавчої ініціативи може вважатись виконаною одразу після реєстрації законопроекту». До чого тут обов’язковість чи не обов’язковість? Йдеться про невід’ємне конституційне право суб’єкта законодавчої ініціативи, а не про те, як саме автори сприйняли положення статті 93 Конституції. Це право народного депутата не може бути обмежене жодним Законом України, в т.ч. Регламентом Верховної Ради! До речі, згадана норма Конституції щодо права Президента відзначити проект як невідкладний лише є позначенням розгляду його ініціативи позачергово. І більше ніякого смислового навантаження не несе, як там здалося ініціаторам Проекту № 6640.

Далі народними обранцями зазначається, що «вказані зміни не дискримінують ні окремих депутатів ні окремих фракцій, оскільки при сумлінному відношенні їх до законодавчого процесу, кожний проект законодавчого акту має розглядатись як такий, який має перспективу для його схвалення більшістю від конституційного складу Верховної Ради. Тому підтримка законодавчої ініціативи депутатами, загальною кількістю, не меншою для формування фракції збільшує шанси на реалізацію цієї ініціативи». Законодавча ініціатива народного депутата не потребує жодного схвалення жодної надбудови (наприклад, у вигляді Парламентської більшості) відповідно (ще раз повторимося) до положень Конституції України, а, отже, свавільне (вульгарне) трактування положень Основного Закону аж ніяк не сприяє підвищенню авторитету ініціаторів такої зміни.

Ну і в частині 2 пропонованої статті 93-1 робиться реверанс Парламентській більшості, здатний підтримати її у просуванні законотворчих ініціатив створюючи ілюзію єдності інтересів Парламенту й Уряду: «Законопроект, внесений народними депутатами, може бути підтриманий урядом». Для такої підтримки, тобто, треба «ніжайшє іспросіть» відповідний лист. Далі в частині 3 пропонованої статті 93-1 фіксується суто технічний момент: лист підтримки законопроекту реєструється апаратом Верховної Ради після його заповнення необхідною відповідно до ч.1 цієї статті кількістю народних депутатів, або на підставі листа підтримки законопроекту урядом.

Як бачимо, з аналітикою на підтримку проекту у авторів не склалося. Досить дивним є їх трактування положень Конституції України стосовно права законодавчої ініціативи народного депутата. Деталізація (розширене тлумачення) в законах України права законодавчої ініціативи не передбачена, норма відповідно до цього є прямої дії та будь-яке обмеження, встановлене нормативними актами нижче за юридичною вагою (в т.ч. і законами України) не допускається.

І на кінець логічне запитання: чи «покращить» законотворчий процес така зміна до Регламенту Верховної Ради? Однозначно, ні! У «Прогнозі соціально-економічних показників та інших наслідків прийняття проекту Закону» зазначено, що вищерозглянутих запропонованих змін у Регламент Верховної Ради України дозволить істотно покращити законодавчий процес та сприяти структуризації парламенту. Значить, якщо відкинути «покращення» законодавчого процесу, то що залишається? Вірно, структуризація!

Нумо хлопці, структуруйтеся! Хочете протиснути власний проект? Йдіть домовляйтеся, пропонуйте те, що зазвичай пропонується окремим народним обранцям чи депутатським групам (ну ви зрозуміли), або пропонуйте власну кнопку на пару раз з метою відпрацювання наданої Вам послуги («листом-підтримкою») іншими народними обранцям – тобто Більшістю, у разі прийняття Вашого проекту. Ще можете зайти до КабМіну та обміняти знову ж таки легально Вашу кнопку (картку, мандат, як завгодно) на теж саме – листочок підтримки. Да, і не забудьте забігти відмітитись в Адміністрації Президента на всяк випадок, бо Ваша законотворча ініціатива «вразрєз с лінією Партії» (або кураторами від такої «Партії») буде визнана «спамом» не дивлячись на суть пропозицій. Ось такі ось технології «структурування» нам пропонуються. А і дійсно, якщо така пропозиція знайде голоси у Сесійній Залі, законотворчий процес звісно однозначно структурується. В цьому немає сумнівів. Стане зразу зрозуміло до кого заходити, звертатися, з’являться офіційні (чи полуофіційні) прайси за листочки підтримки. Законотворчий процес зайде в контрольоване русло, і байдуже на приписи там якоїсь Конституції, яка більшості чиновництва після 21 року існування залишається «незрозумілим декларативним документом». Найбільшої образи для Основного Закону на честь чергової річниці й вигадати важко…