Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
30.05.2017 17:47

Стамбульський Протокол – паліатив чи панацея для України?

Адвокат. Старший партнер АО "Легал Хаус"

Впровадження медичного стандарту документування тортур чи інших форм жорстокого поводження на основі Стамбульського Протоколу породжує додаткові позитивні зобов'язання для держави. Але це є прогресивним та необхідним кроком у сфері захисту прав людини.


На минулому тижні Міністерство охорони здоров’я України анонсувало розроблення медичного стандарту документування катування чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. Основою цього стандарту повинен стати Стамбульський Протокол – керівництво з ефективного розслідування та документування тортур та інших жорстоких покарань, що діє в міжнародній практиці.

Що являє собою Стамбульський Протокол та які переваги від впровадження процедур розслідування можливого застосування тортур в Україні на його основі?

Універсальні міжнародно-правові стандарти у галузі прав людини вирізняють в окрему підсистему стандарти, пов’язані з протидією катуванню та іншим формам негуманного поводження, які, в свою чергу, поділяються на норми міжнародного гуманітарного права, універсальні стандарти ООН, стандарти регіональних організацій та Міжнародний кримінальний суд, який розглядає справи щодо осіб, відповідальних за акти геноциду, вчинення злочинів проти людяності і військових злочинів (A/CONF.183/9) за Римським статутом.

Керівництво з ефективного розслідування та документування тортур та інших жорстоких покарань, більш відомий як Стамбульський Протокол, є офіційним документом з 1999 року та відноситься до універсальних стандартів Організації Об'єднаних Націй.

Необхідно зазначити, що Стамбульський Протокол – це не обов'язковий до виконання документ. Але міжнародне право зобов'язує уряди держав його використовувати при проведенні розслідувань та документуванні випадків застосування катувань та інших форм жорстокого поводження з метою проведення ефективного розслідування таких випадків та покарання винних.

Європейський союз посилається на Стамбульський Протокол у своїй резолюції від 2001 року, в якій зазначає, що держави повинні проводити оперативне, неупереджене і ефективне розслідування всіх заяв про застосування катувань відповідно до Принципів, зазначених у резолюції Комісії ООН з прав людини № 2000/43 і повинні встановити та використовувати ефективні внутрішньодержавні процедури реагування на скарги та розслідування і повідомлення про катування та жорстоке поводження відповідно до Стамбульського Протоколу.

Ми не будемо вдаватися в історичний екскурс та розглядати еволюцію системи міжнародних норм щодо боротьби з катуванням та іншими формами негуманного поводження, а лише заради справедливості зазначимо, що відбувся перехід від загального до окремого, від захисту прав людини в цілому до забезпечення права на захист від катувань та інших форм негуманного поводження. Така тенденція проглядається не лише у питаннях захисту від тортур, а й у питаннях захисту права власності, права на повагу до приватного і сімейного життя, свободи вираження поглядів.

Щодо заборони тортур та інших жорстоких покарань в практиці Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) встановлено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Це є негативним зобов’язанням Високої Договірної Сторони Конвенції, яке зобов’язує державу утримуватися від вчинення будь-яких дій, – катування, або поводження, що заборонене вище згаданою статтею.

Практика ЄСПЛ, керуючись принципом ефективного й динамічного тлумачення, дозволила розширити визначені Конвенцією гарантії, встановивши, що ефективність розслідування фактів неналежного поводження є одним із «позитивних обов’язків держави», відповідно до статті 3 Конвенції.

Наприклад, у рішенні у справі «Кобзару проти Румунії», заява № 48254/99, ЄСПЛ прийшов до висновку про порушення статті 3 Конвенції, як в процесуальному, так і матеріальному аспекті цього положення.

Зокрема, ЄСПЛ дійшов висновку про порушення статті 3 Конвенції, оскільки синці, які отримав заявник, та травми, які він отримав під час перебування в поліції, були досить серйозними для того, щоб визнати їх такими, що відбулося порушення статті 3 Конвенції. При цьому ЄСПЛ визнав, що Уряд не зміг надати доказів протилежного, зокрема, звертаючи увагу на те, що будь-які тілесні ушкодження, заподіяні під час перебування особи у поліцейському відділі, або в межах юрисдикції поліції, повинні бути пояснені представниками правоохоронних органів. Також ЄСПЛ визначив, що в обов’язки правоохоронних органів у даній справі мало ввійти доставляння заявника до лікаря або його медичний огляд. Тобто поводження із заявником було «нелюдським або принижуючим його гідність». Більш того, ЄСПЛ визнав, що розслідування справи національними слідчими органами не було ефективним та мало велику кількість недоліків.

Саме тому стаття 3 Конвенції містить і процесуальний, і матеріальний аспекти цього положення, які проявляються у позитивному та негативному обов’язках держави відповідно.

Якщо негативні зобов’язання держави не викликають запитань щодо їх виконання, оскільки полягають у зобов’язанні держави лише утримуватися від застосування тортур або неналежного поводження, забороненого статтею 3 Конвенції, то позитивні зобов’язання, з можливим впровадженням медичного стандарту документування катування чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання на основі Стамбульського Протоколу, породжують низку запитань про додаткові зобов'язання держави, які будуть на неї покладені.

На сьогоднішній день кількість рішень ЄСПЛ проти України, в яких є порушення за статтею 3 Конвенції в частині ефективного розслідування та позитивних зобов’язань держави, становить 166 рішень. У той час як проти Польщі аналогічних рішень лише 29, проти Франції – 4, а проти Німеччини взагалі лише 3. Хоча усі ці країни співмірні за кількістю громадян. Ця статистика свідчить про відсутність в Україні ефективного інструментарію в боротьбі з тортурами, який зміг би на практиці гарантувати якість розслідувань та достовірність документування катувань та інших форм жорстокого поводження.

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Коробов проти України», заява № 39598/03, п. 69, суд визначив, що докази, отримані в ході судово-медичних експертиз, відіграють ключову роль під час слідства щодо осіб, взятих під варту, та у випадках, коли останні подають скарги про жорстоке поводження. З цієї точки зору, одним із завдань ЄСПЛ є визначення того, чи забезпечили національні органи ефективне функціонування системи здійснення медичних оглядів осіб, що перебувають під вартою в міліції.

Треба зазначити, що в національному кримінальному процесуальному законодавстві все ж таки існують окремі положення та вимоги до проведення фіксації будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров'я затриманого, але їх реалізація та ефективність викликають великий скепсис як серед юристів, так і серед потерпілих. Тому навряд чи можна назвати офіційні розслідування державними органами фактів катування та неналежного поводження, метою яких є виявлення і покарання відповідальних осіб, ефективними в розумінні статті 3 Конвенції.

А ось Стамбульський Протокол корисний для суддів, прокурорів, адвокатів та медичних працівників перш за все тим, що містить уніфіковані правові аспекти розслідування фактів застосування катувань, серед яких –

А) характеристика спільної мети розслідування фактів застосування тортур;

В) основні принципи, що стосуються ефективного розслідування і документування тортур і інших жорстоких, нелюдських або таких, принижуючих гідність видів поводження і покарання;

С) процедури проведення розслідування повідомлень o застосуванні тортур. При цьому на початку мова йде про прийнятті рішення щодо належного органу розслідування, a потім пропонуються керівні принципи, що стосуються зняття усних показів з передбачуваних жертв та інших свідків, a також збору речових доказів;

D) загальні принципи, якими слід керуватися при установі спеціальної незалежної комісії з розслідування. B основу цих принципів був покладено досвід ряду країн, в яких створені незалежні комісії з розслідування передбачуваних грубих порушень прав людини, включаючи позасудові вбивства, тортури і факти зникнення людей.

Окрім іншого протокол розкриває нові для застосування практичні аспекти, які можуть бути прийняті за основу в Україні, до яких відносяться – загальні міркування, що стосуються проведення опитувань, фізичні та психологічні докази катувань.

Резюмуючи вище викладене. Створення ефективної системи розслідування злочинів, пов'язаних із катуваннями, жорстоким, нелюдським або таким, що принижує гідність, поводженням чи покаранням, у тому числі насильницьким зникненням, вже є частиною заходів плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 року № 1393-р.

Тому розроблення та впровадження в Україні медичного стандарту документування катування чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, оснований на принципах та процедурах Стамбульського Протоколу, який стане частиною кримінального процесуального законодавства, сприятиме розслідуванню випадків негуманного поводження та покаранню осіб, які встановлені слідством як винні у таких правопорушеннях.

Впровадження такого медичного стандарту на національному рівні також буде демонстрацією необхідності повного відновлення прав і компенсації шкоди потерпілому з боку держави, включаючи повну та адекватну компенсацію і надання коштів для медичного лікування і реабілітації.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net