В юридичній практиці у сфері сімейного права трапляються випадки, коли один з батьків не дає дозволу іншому на вивезення неповнолітньої дитини, яка не досягла 16-річного віку, за кордон України. Справи такого характеру складні в своєму процесі, адже відбуваються вони у судовому порядку де успішне вирішення справи неможливе без стійкої юридичної стратегії. Отож, цю проблему не зайвим буде дослідити ще раз в даній статті.
Звернемось до законодавчої бази. Відповідно норм Цивільного кодексу, вивезення за межі України неповнолітньої дитини, яка не досягла 16-ти років можливе лише в супроводі та за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників, або інших осіб які мають на те право.
Окремої уваги заслуговує Постанова КМУ від 27.01.1995 року № 57, яка затверджує «Правила перетинання державного кордону громадянами України». В даній постанові регламентується наступне: виїзд за межі України неповнолітніх дітей, що не досягли 16-річного віку, можливий лише у разі якщо дітей супроводжє один з батьків, та за умови, що другий з батьків дав свою згоду на вивезення дитини. Згода другого з батьків на вивезення дитини підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, в такому документі обов’язково зазначається держава куди прямуватиме дитина та зазначається проміжок часу, на який вона виїжджає з країни.
Проте, є винятки законодавства коли виїзд неповнолітніх дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків можливий без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків. Такими винятками є:
1) якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску;
2) якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України, чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном;
3) у разі пред'явлення наступних документів або їх нотаріально засвідчених копій:
З такого змісту вбачається, що у разі відсутності нотаріально посвідченої згоди одного з батьків на виїзд з України дітей, які не досягли 16-річного віку, дозвіл на виїзд з України неповнолітнього без згоди та супроводу другого з батьків може бути наданий рішенням суду з обов'язковим зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.
Що говорить судова практика? Проаналізувавши судову практику можна сказати, що при вирішенні справи, суди керуються принципами зазначеними в статті ст. 141 Сімейного кодексу України, що гарантує рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Отож, схилити на свій бік суддю у таких справах досить не просто. Особливість справ щодо вивезення дитини за кордон без згоди другого із батьків полягає в тому, що тут потрібно зробити велику роботу зі збору доказової бази. Власне сама доказова база і відіграє основну роль при вирішенні справи в суді. Наприклад, позивачу в суді доведеться надати докази того, що батько (мати) дійсно не дає обґрунтованої відмови у видачі дозволу на виїзд дитини за кордон у визначений позивачем час та країну. Такими доказами можуть бути письмові звернення з проханням у видачу дозволу на виїзд за кордон. Також позивачу в суді потрібно правильно обґрунтувати мету поїздки за кордон (наприклад: лікування, навчання і т.д.).
Отже, для отримання судового рішення на вашу користь, де суд надасть дозвіл на вивезення дитини за кордон, необхідно довести відповідність поїздки інтересам дитини. У зв’язку зі складним характером подібних справ, кращим рішенням буде залучення до справи кваліфікованого юриста.