О сборе судебном … и просто о сборе … и не только

  

08.07.2011 года был принят ЗУ «Про судовий збір», который устанавливал «…  правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати …» при обращении в суд.

До этого, этот судебный сбор, то есть плата за подачу исков в суд, был определен Декретом КМУ «Про державне мито» от 21/01/1993 года № 7-93 и назывался «… державне мито …».

Однако, ст. 67 Конституции Украины с 28.06.1996 года (даты принятия) устанавливала обязанность гражданина Украины «… сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом …». И как бы «державне мито» в этот перечень не входило от слова совсем.

Немного отходя от темы и в преддверии некоторых вопросов, сразу обращу внимание на Конституцию Украины 1978 года выпуска, которая действовала до Конституции 1996 года, и в частности на Главу 2 – «… Економічна система …», и еще детальнее – на ч. 2 ст. 14 – «… Відповідно до принципу соціалізму "Від кожного - за здібностями, кожному - за працею" держава здійснює контроль за мірою праці і споживання. Вона визначає розмір податку на доходи, які підлягають оподаткуванню …».

Иными словами, источник обогащения государства определен именно налогами. И мы к этому (налогам) потом еще подойдем, а пока – как сжатый и краткий ответ на возможный вопрос – многие теоретики от экономики в том числе считают, что налоги, это плата государству за то, что оно дает возможности человеку делать то-то и то-то … Обеспечение государством права на суд – обязанность, ну а далее в меру воображения … 

Однако возвращаясь к судебному сбору, возникал когнитивный диссонанс – Декрет КМУ (по силе закон) устанавливал обязанность платить при обращении в суд (орган государственной власти) государственную пошлину, а Конституция как бы говорила, что человек государству обязан платить только налоги и сборы, и при этом «… Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством …». 

Дальше эту тему мы пока трогать не будем, ибо она сложна и обширна, и больше касается вопроса кто кому больше должен – человек государству или государство человеку, а пока история дальше о судебном сборе. 

08.07.2011 года был принят ЗУ «Про судовий збір». 

Красивый ход, ибо теперь даже по Конституции было тяжелее придраться, ибо сбор, это не пошлина и прямо установлена в Конституции как обязанность платить человеком. Для любого современного! суда (тем более административной ветки) уже достаточно чтобы крутить дулю всем возражающим и даже больше. 

И вроде все гуд и тихо и спокойно, но … когда не работает желудок, начинает работать мозг, и многие начали задаваться вопросами – с какого перепугу я должен платить деньги государству, если я и так плачу налоги (тема - кто кому должен) и при нонешнем состоянии экономики и зарплат (доходов) – а не много ли хотите ли?! 

Первый вопрос мы пока (не в этом опусе) рассматривать не будем, а второй ... просто опустимся на землю грешную, а именно – в дебри законодательства.

Итак: 

Статья 67 КУ устанавливает, что «… Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом …». 

Часть 2 ст. 92 КУ в свою очередь гласит, что «… Виключно законами України встановлюються: 1) … система оподаткування, податки і збори; …».

Пока вроде все нормально, кроме того, что некоторых людей может несколько смутить логический союз «и» в словах «податки і збори», но смотрим дальше и …02.10.2010 года был принят Налоговый Кодекс Украины, который по п. 1.1. ст. 1 с 2010 года и по настоящий момент … «… регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства …».

УПС! … Ковыряем дальше, на всю глубину и ширину … 

П.п. 1.3., 1.4. ст. 1 ПКУ устанавливают то, что ПКУ не регулирует … о судебном сборе (хаха, об исполнительном тоже), там нет ни слова.

При этом, в сфере налогов и сборов, согласно п. 3.1. ст. 3 ПКУ, - «… Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій …; чинних міжнародних договорів, … якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом …».

Иными словами, ПКУ в сфере налогов и сборов является специальным законом и все НПА должны приниматься на основании и во исполнение оного.

Пункт 6.2. ст. 6 ПКУ устанавливает, что «… Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій …».

Далее - ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про судовий збір», - «… 1. Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом …». 

Статья 6 Конституции Украины гласит что судебная власть является структурным элементом государственной власти Украины, а органы судебной власти – органами государственной власти. 

При походах по просторам НПА, можно найти одно интересное Решение КСУ от 28.11.2013 года № 12-рп/2013, в мотивировочной части которого, КСУ выдает на гора крутую мысль – «… 2.3. …сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України …».

Учитывая то, что согласно ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про судовий збір», - «… 1. Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України …», судебный сбор, по своих характеристикам, полностью соответствует сбору, определенному п. 6.2. ПКУ.

Зачем так детально?! … Да потому что ст. 8 ПКУ делит налоги и сборы на общегосударственные и местные, и согласно п. 8.2. этой же статьи к общегосударственным сборам относятся «… збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом …».

И под звон бубнов, и учитывая то, что по п. 8.2. ст. 8 ПКУ, перечень сборов общегосударственных установленный ПКУ является исключительным, смотрим ст. 9 ПКУ - Загальнодержавні податки та збори … Найдите там общегосударственные сборы вообЧе и судебный сбор в частности. А это перечень … исключительный!!! перечень. 

Кто сомневается в исключительности, прошу – п. 12.1.  ст. 12 ПКУ - «… Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає: 12.1.1. перелік загальнодержавних податків та зборів; …».

Тем, кто нашел в ст. 9 ПКУ общегосударственные сборы - дальше можете не читать, а остальным – п. 9.4. ст. 9 ПКУ – «… 9.4. Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється …».

Кто-то может сказать (а может и не сказать) ни фигасе … но мы пойдем дальше.

Статья 7 ПКУ устанавливает «… Загальні засади встановлення податків і зборів …», и одну из «засад» (и синонимом тоже), а именно – «… 7.3. Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства …».

И скупая слеза скатывается по мужской щетинистой щеке – А как же судебный сбор и евойный закон, Карл?! …

А в ответ, не я, не кто-то еще, а грозно пыша волей и духом всей Верховной Рады, сам ПКУ гласит - «… 4.2. Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають …» (п. 4.2. ст. 4 ПКУ).

И эти положения существуют аж с 2010 года … 

Кстати, ради эксперимента, в одной из своих жалоб в ВССУ я вкатал часть этого анализа по ПКУ в жалобу ехидненько хихикая, и ожидая что ВССУ будет слово иметь и скажет оное, а не ... дрожать в общем (литература однако) … 

УВЫ. По обычной практике, коллегия ВССУ просто отморозилось и ничего не сказало, как обычно. Верховенство права в судебной системе  и правильная мотивировка решений … Ага …

Дабы не засорять текст лишними многими буквами, отметим и намекнем тем, кто знаком с ПКУ не понаслышке о принципах налогового законодательства согласно п. 4.1. ст. 4 ПКУ, а там и «рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації», и «презумпція правомірності рішень платника податку …», и «фіскальна достатність», и «соціальна справедливість» и т.д., в общем креативному и пытливому уму есть где разгуляться … теоретически. Ибо практически, я уже выше писал о ВССУ и их взгляде на применение прямых положений законодательства.

Ну а мы перейдем к самому «вкусному» … на мой взгляд, ибо более значимому, и опять же на мой взгляд существенно более всего остального …

Согласно ст. 55 Конституции Украины, -

«… Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Часть 1 ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основоположных свобод гласит, что «… Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом …».

В мотивировочной части своего Решения от 28.11.2013 года № 12-рп/2013 (ранее упоминали его), КСУ указал - «… 2.3. Судовий захист майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав організаціями колективного управління передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання майнових прав зазначених суб'єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Таке звернення до суду пов'язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України  …

И вот ведь ... Правосудие и право на оное является конституционным (ст. 55 КУ), и не только – ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основоположных свобод, а также ст. 8 Всеобщей декларации прав человека. Такими же конституционными правами человека являются: 

-        невід'ємне право на життя – ст. 27 КУ; 

-        право на свободу та особисту недоторканність – ст. 29 КУ; 

-        право на недоторканність житла – ст. 30 КУ; 

-        свобода пересування, вільний вибір місця проживання – ст. 33 КУ; 

-     право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань – ст. 34 КУ; 

-     право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах – ст. 38 КУ; 

-        право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю – ст. 41 КУ;

-        право на підприємницьку діяльність – ст. 42 КУ; 

-       право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується – ст. 42 КУ и так далее. 

Еще не догадались? … Тогда прямо – КСУ в том составе судей установил ВОЗМОЖНОСТЬ!! обуславливания (установления УСЛОВИЙ) доступа к этим всем правам … и самое «прикольное», в том числе в виде обязательной уплаты некоей денежной суммы, и в виде "... складової доступу ...".

  

По интернету гуляет радостная весть что КСУ выдал решение, что налогообложение пенсий не комильфо и бла бла бла … 

НичО … установление какого-нибудь сбора (денежного или не очень) за доступ к праву получать пенсию вполне реально. А если ввести сбор денежный как условие доступа к праву на жизнь?! … 

Это ж насколько бюджет можно пополнить для его дальнейшего освоения … тем более, что ст. 22 КУ – «… Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними …». 

Ну и как маленький там-там … принятие Всеобщей декларации прав человеков было обусловлено (в ней же написано): 

«… Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру;  

  

А теперь, с учетом написанного выше и фантазируя на тему возможно «светлого» будущего, каждый сможет сделать свои выводы, спектр которых фееричен в любом размере воображения. И все это не только благодаря тому, что у нас "власть такая", но и благодаря конкретным Ф.И.О., которые содержатся под указанным выше решением КСУ. 

  

Вы еще верите в права и свободы человека, правосудие и etc.?! … Тогда скоро придут и к Вам … 

  

ПыСы … Рекомендую посмотреть фильм «Время» 2011 года. И нет, я не намекаю, и нет, я не настолько пессимист. Но каждый оптимист должен быть достаточно проинформирован. 

И ПыСы 2 – маленький прикол – По сути, Всеобщая декларация прав человека допускает осуществление человеком права на «… як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення; …». Но в этой части анализ сложен … хотя и интересно и может быть и будет как нить потом.

А пока - удачи в вере и надежде в права и свободы.