Чому аграрії країн ЄС відстоюють свої права, а українські не можуть (чи не хочуть)?
За таких умов на українському ринку виживуть лише два-три агроолігархи
Бізнеси країн ЄС у 2024 році продовжують організовано тиснути на свої уряди та Єврокомісію з вимогами обмежити потрапляння української агропродукції на їхні ринки. 10 січня шість громадських організацій сільгоспвиробників ЄС звернулись до Єврокомісії зі спільною заявою, в якій називають імпорт продуктів з України загрозою для виживання європейських виробників та вимагають його обмежити. Також до “дружньої” політики країн ЄС по периметру нашого кордону приєднались фермери Румунії, які блокують вже два пункти пропуску.
Проблеми з закриттям кордонів для нашої агропродукції почалися ще на початку минулого року. Проте з боку українського аграрного бізнесу за весь цей час немає жодних реакцій на це, хоча б мінімально співмірних діям бізнесів по той бік кордону.
Є декілька причин, чому агробізнес Польщі, а тепер і Румунії знає як захищати свої права і вимагає у своїх урядів поступок, а український - не протестує й взагалі не висловлює свого ставлення до цієї ситуації. Причини не у війні.
Однією з організацій-підписантів заяви до Єврокомісії з вимогою обмежити імпорт української агропродукції, є Copa-Cogeca, яка обʼєднує профспілки сільгоспвиробників та конфедерацію сільськогосподарських кооперативів країн ЄС. Ця найсильніша лобістська група європейських фермерів існує понад 60 років та змушує уряди рахуватись з їхньою позицією.
Українські ж дрібні агровиробники, які становлять 53% ринку, за понад 30 років Незалежності так і не спромоглися консолідуватись та організовано захищати свої інтереси. Значна частина дрібних агровиробників зосереджена винятково на виробництві та не бажає заглиблюватися в причинно-наслідкові звʼязки між економічною політикою України (радше її відсутністю) та рентабельністю свого бізнесу. Ще одна специфічна риса нашого аграрного ринку зумовлена його ментальністю й цінностями: найуспішнішими вважаються ті, хто домовиться за кращі умови для одного себе, а не досягне змін на краще для всіх. Українські аграрії роз'єднані, розбилися за різними асоціаціями, і в кожній асоціації обовʼязково є гравець, хто хоче поглинути всіх інших. Тому немає консолідованої позиції, а є “договорняки” окремих гравців, що сподіваються зʼїсти конкурентів, які покірно приймають чинні правила та умови.
Через це не бачимо жодного протесту української агроспільноти проти блокад кордонів. Внаслідок цього не бачимо й проактивності Міністерства аграрної політики, а тільки констатацію наявних проблем. Адже власники бізнесів, виробники, не вимагають зміни правил.
У 2022 році Україна експортувала продукції на суму 44,15 млрд доларів, а імпортувала – на 55,27 млрд доларів, і негативне сальдо зовнішньої торгівлі становило 11,3 млрд доларів. Статистики за весь 2023 рік ще немає, але тенденція чергового падіння експорту очевидна: за січень-жовтень 2023 року імпорт товарів в Україну (52,2 млрд доларів) майже вдвічі перевищив експорт (29,8 млрд доларів).
Українські аграрії переживають одночасно кілька криз (війна, дорога логістика, руйнування шляхів на світові ринки, блокада по периметру кордонів ЄС), але не можуть обʼєднатись, щоб змусити Уряд провадити таку політику, яка дасть змогу зберегти їх бізнес в таких надто складних умовах.
Поки українські виробники не навчаться обʼєднуватись і захищати свої справедливі вимоги, й не стануть субʼєктом економічної політики (як фермери в Польщі, Румунії та інших країнах ЄС), вони будуть лише обʼєктом тиску, причому з усіх боків. І виживуть у таких умовах лише два-три агроолігархи. Але це буде вже зовсім інша історія.
- Самопредставництво юридичної особи: Право чи привілей? Дмитро Зенкін 14:11
- Адмінарешт майна платника податків це публічно-правовий спір, а не спір про право Євген Морозов 13:11
- Чи декриміналізовані дрібні крадіжки в Україні? Рішення Верховного Суду Світлана Приймак 12:39
- Виклики та можливості у процесі відновлення України Сильвія Красонь-Копаніаж вчора о 15:49
- Інтеграція та інновації: шлях розвитку Реєстру судових рішень Леонід Сапельніков вчора о 14:01
- Технологічний обмін як основа відновлення та модернізації енергетичної системи України Олексій Гнатенко вчора о 14:00
- Політика і психологія: як заперечення та раціоналізація формують державні рішення Валерій Козлов вчора о 13:49
- Медіація у господарських спорах Наталія Ковалко вчора о 13:40
- Безтурботна старість? Як не втратити якість життя, виходячи на пенсію Інна Бєлянська вчора о 13:09
- Навіщо компанії ERP-система Віталій Курдюмов вчора о 11:24
- Доцільність та правомірність розірвання договору після закінчення строку його дії Євген Морозов вчора о 10:20
- Нові вимоги до подання даних нотаріусами: зміни для спадщини, дарування та купівлі-продажу Золтан Русанюк 16.10.2024 23:10
- "Джокер" залишається в рукаві Євген Магда 16.10.2024 18:04
- Податки підняли, питання залишилися Любов Шпак 16.10.2024 11:54
- Стягнення моральної шкоди завданої невиконанням судового рішення Євген Морозов 16.10.2024 10:36
- "Джокер" залишається в рукаві 5536
- Безтурботна старість? Як не втратити якість життя, виходячи на пенсію 700
- Криве дзеркало доброчесності: чи єдині стандарти для суддів і прокурорів? 370
- Кожен українець за кордоном – амбасадор своєї країни: місія, відповідальність і майбутнє 220
- AI Risk: як штучний інтелект формує нові горизонти корпоративної безпеки 212
-
СЗЧ та дезертирство зросли вп'ятеро — дані за областями
Інфографіка 27692
-
Реакція на викриття 49 прокурорів наштовхує на висновок – робити, як в Росії. Але це не вихід
Думка 26457
-
Львівський автобусний завод вийшов з 10-річного банкрутства
Бізнес 24249
-
"Путін витрачає на війну до $130 млрд на рік. Диво, що ми тримаємось". Що розказав Залужний
8073
-
Департамент охорони культурної спадщини вимагає зафарбувати мурал з Будановим на Подолі
Життя 7029