Щоб не відставати від сучасного світу, я вирішила поспілкуватися із штучним інтелектом через ChatGPT, зокрема щодо доказів в роботі слідчого та аудитора
Штучний інтелект - це вже наше сьогодення. Щоб не відставати від сучасного світу, я також вирішила поспілкуватися зі штучним інтелектом (ШІ) через ChatGPT, зокрема щодо доказів в роботі слідчого та аудитора. Ось що я отримала у відповідь на свій запит:
«Слідчий та аудитор використовують різні типи доказів у своїй роботі. Слідчі докази, як правило, пов'язані з кримінальною справою та спрямовані на встановлення фактів, що підтверджують винність чи невинність особи. Аудиторські докази, своєю чергою, використовуються для перевірки фінансової звітності та відповідності її вимогам законодавства.»
Для нас це не велике відкриття, тому я пішла далі і попросила ШІ розповісти мені про точки дотику в роботі цих фахівців. На його думку, точки дотику у професії слідчого та аудитора полягають у подібності завдань, методів роботи та цілей. Більш детально на рис. 1.
Рис.1. Точки дотику у професії слідчого та аудитора з точки зору ШІ
Не знаю, як кому, а мені сподобалося відчуття нашої професії з боку ШІ, бо інколи, нажаль, навіть самі аудитори не розуміють чого вимагає від них професія. Можливо з часом щодо кожного з окреслених ШІ питань я висловлю свою думку, бо вже бачу теми для моїх наступних дописів. А сьогодні хочу зупинитися на першому: збір і аналіз фактів.
Для початку трохи витягів із законодавства:
МСА 500 «Аудиторські докази»:
§4. Ціллю аудитора є розробка та виконання аудиторських процедур у такий спосіб, який уможливить отримання прийнятних аудиторських доказів у достатньому обсязі, що дадуть йому змогу сформулювати обґрунтовані висновки, на яких ґрунтуватиметься думка аудитора.
§5(b). прийнятність аудиторських доказів – міра якості аудиторських доказів, тобто їх доречність та надійність для забезпечення підтвердження висновків, на яких ґрунтується думка аудитора;
§5(e) достатність аудиторських доказів – міра кількості аудиторських доказів.
§А31. Доречність являє собою логічний зв’язок з метою процедури аудиту, а також, якщо це доцільно, з твердженням, що розглядається.
§А35. На надійність інформації, яка використовується як аудиторські докази, а отже, і самих аудиторських доказів впливає джерело та характер інформації, а також умови її отримання
МСА 330 «Дії аудитора у відповідь на оцінені ризики»:
§26. Аудитор повинен прийняти рішення, чи отримано прийнятні аудиторські докази у достатньому обсязі. Під час формулювання думки він повинен розглядати всі доречні аудиторські докази незалежно від того, чи підтверджують вони твердження у фінансовій звітності або суперечать ним.
Згідно з Процесуальним кримінальним кодексом України слідчий також оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку. І робить це він за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.
Отже, норми діючого законодавства нам кажуть про те, що і в слідчого, і в аудитора оцінка доказів - це розумова (логічна) діяльність. Але оцінка доказів в аудиті - це процес, у якому аудитор використовує зібрані дані для формування думки про достовірність фінансової звітності. При цьому аудитор оцінює аудиторські докази[i] з точки зору належності і доречності, а їх сукупність - з точки зору достатності для висловлення думки щодо перевіреної фінансової звітності.
Таким чином, ми з’ясували, що існує три ключові характеристики аудиторських доказів, зокрема:
1.Доречність або релевантність
Це характеристика аудиторських доказів, що стосується якості аудиторських доказів.
Цій категорії притаманне запитання: Чи аудиторські докази підтверджують аудиторські висновки та чи відповідають вони цілям аудиту?
Отже релевантність стосується зв’язку аудиторських доказів з їх використанням. Інформація, яка використовується для доведення або спростування проблеми, є релевантною лише тоді, коли вона має логічний зв'язок з проблемою. Якість аудиторських доказів, зокрема, їх доречність забезпечує підтвердження висновків, на яких ґрунтується думка аудитора.
2. Надійність
Ця характеристика також стосується якості аудиторських доказів.
Цій категорії притаманні наступні запитання: Наскільки надійним є джерело та походження зібраних доказів? Чи існує ймовірність отримати однакові відповіді, якщо інформація буде отримана з різних джерел?
Надійність аудиторських доказів перебуває під впливом джерела їхнього отримання та характеру, а також залежить від індивідуальних обставин, в яких їх було отримано. Тобто на надійність інформації, яка використовується як аудиторські докази, впливає джерело та характер інформації, а також умови її отримання, включаючи заходи контролю за підготовкою і зберіганням, якщо це є доречним за конкретних обставин.
Але МСА попереджає, що завжди існують винятки із загальних правил щодо надійності різноманітних видів аудиторських доказів. Навіть якщо інформацію, що використовується як аудиторські докази, отримано з джерел за межами суб’єкта господарювання, можуть існувати певні обставини, що впливатимуть на її надійність. Наприклад, інформація, отримана з джерела, незалежного від організації, може виявитися ненадійною, якщо таким джерелом є експерт від управлінського персоналу, якому не вистачає об’єктивності.
Тому за умови визнання можливості існування винятків МСА 500 нагадує аудиторам загальні правила щодо надійності аудиторських доказів:
Надійність аудиторських доказів підвищується, якщо їх отримано з незалежних джерел за межами суб’єкта господарювання.
Надійність аудиторських доказів, отриманих усередині суб’єкта господарювання, підвищується, якщо запроваджені ним відповідні заходи внутрішнього контролю, включаючи контроль за підготовкою та зберіганням інформації, є ефективними.
Аудиторські докази, отримані безпосередньо аудитором (наприклад, у результаті спостереження за застосуванням заходів контролю), є більш надійними, ніж докази, отримані опосередковано або на основі припущень (наприклад, через запити про застосування заходів контролю).
Аудиторські докази в документарній формі (в паперовому, електронному або іншому вигляді) є більш надійними, ніж докази, отримані в усній формі (наприклад, отримання письмового протоколу зборів більш надійний, ніж усне повідомлення аудитору питань, що обговорювалися на зборах).
Аудиторські докази, підкріплені оригіналами документів, більш надійні, ніж підкріплені ксерокопіями або факсимільними копіями чи документами, що були сфотографовані, цифровані або в інший спосіб трансформовані в електронну форму.
3.Достатність
Ця характеристика стосується кількості аудиторських доказів.
Цій категорії притаманне запитання: Скільки заснованих на фактах доказів необхідно зібрати для підтвердження аудиторської думки?
Кількість доказів вважається достатньою, якщо їхня сукупна вага є достатньою для переконливої підтримки змісту звіту аудитора. Здійснюючи професійне судження, аудитори повинні запитати себе, чи буде сукупна вага наявних доказів достатньою для того, щоб переконати іншу розумну особу в тому, що зроблені висновки є обґрунтованими та доречними.
Як оцінити достатність доказів?
МСА 500 каже, що більший рівень впевненості аудитор отримує якщо одержує аудиторські докази з різних джерел. Але ні цей МСА, ні інші не кажуть нам скільки саме цих джерел має бути.
Пропоную звернутися до геометрії, в якій існує таке поняття, як «тріангуляція». Тріангуляція - це практика використання кількох джерел даних або кількох підходів до аналізу даних з метою підвищення достовірності дослідження.
По суті, тріангуляція має на увазі погляд на проблему з різних точок зору. За допомогою такого підходу можна побачити моменти, які раніше не помічали.
У міжнародній практиці внутрішнього аудиту для підтвердження висновків використовують так зване «правило тріангуляції», суть якого полягає в тому, що проблема вважається підтвердженою, якщо зібрано докази з трьох різних джерел.
Як це правило може бути використано в аудиті? Наприклад, недостатній контроль за фізичною наявністю активів аудитором було підтверджено перевіркою документів щодо проведення інвентаризації (1 джерело отримання доказів), спостереженням за інвентаризацією (2 джерело отримання доказів), а також за результатами опитування матеріально-відповідальних осіб (3 джерело отримання доказів). І в чому б потім не запевняв аудитора управлінський персонал стосовно добре налагодженої системи контролю за активами, він отримав аудиторські докази щодо недоліків в системі внутрішнього контролю у цій частині з трьох різних джерел.
Отже, для аудиту «правило тріангуляції» забезпечує підтвердження аудиторського висновку доказовою базою з принаймні трьох різних джерел.
АЛЕ НЕ МОЖНА БІЛЬШОЮ КІЛЬКІСТЮ АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ ЗАМІНИТИ ЇХ НИЗЬКУ ЯКІСТЬ. В аудиті це не працює.
[i]Згідно з МСА 500 аудиторські докази – це інформація, яку використовує аудитор під час формування висновків, на яких ґрунтується думка аудитора. До аудиторських доказів належить інформація, що міститься в бухгалтерських записах, які є основою для фінансової звітності, та інформація, отримана з інших джерел.
