Юридичні інструменти та практичні кроки для бізнесу в державно-приватному партнерстві
Державно-приватне партнерство у відбудові критичної інфраструктури України: юридичний путівник для інвесторів
В умовах війни, що триває, та наступного етапу великої відбудови України, питання відновлення критичної інфраструктури стає не лише стратегічним завданням держави, а й новою точкою входу для українського та іноземного бізнесу. Один із ключових правових інструментів, що дозволяє об’єднати зусилля публічного та приватного секторів — це державно-приватне партнерство (ДПП).
Ця модель співпраці створює умови для інвестування в інфраструктуру, не лише зменшуючи навантаження на державний бюджет, але й дозволяючи бізнесу отримувати прибуток, зберігаючи суспільну значимість проєктів.
Згідно з Законом України «Про державно-приватне партнерство», ДПП — це форма співпраці між державними органами та приватними партнерами, яка базується на довгостроковому договорі з розподілом ризиків, обов’язків та прибутків. У контексті післявоєнної відбудови особливу увагу варто приділити інфраструктурним ДПП, зокрема у сферах:
енергетики (теплогенерація, мікрогрід)
транспорту (мости, дороги, логістичні хаби)
водопостачання та каналізації
охорони здоров’я (будівництво лікарень, центрів реабілітації)
безпеки та цифрової інфраструктури
У 2024 році Міністерство економіки зафіксувало понад 50 потенційних проєктів ДПП, із загальним обсягом інвестицій понад 3,5 млрд доларів США, зокрема 12 — у сфері критичної інфраструктури.
Юридичні особливості та підводні камені
Незважаючи на привабливість моделі, для інвесторів важливо усвідомити низку юридичних нюансів, зокрема:
Вибір моделі ДПП: концесія, оренда, спільна діяльність, BOT (будуй–експлуатуй–передай). Вибір форми впливає на розподіл зобов’язань, джерела фінансування та тривалість проєкту.
Оцінка ризиків: законодавство вимагає проведення попередньої оцінки ефективності ДПП, що включає аналіз юридичних, фінансових та соціальних ризиків.
Процедура конкурсного відбору: усі великі проєкти ДПП мають проходити через публічні тендери. Це додає прозорості, але й затягує строки.
Гарантії для інвестора: право на компенсацію інвестицій, доступ до міжнародного арбітражу, державні або муніципальні гарантії.
Юридичний супровід таких проєктів — надзвичайно складна і спеціалізована справа. Помилки в підготовці документації можуть зірвати весь проєкт або зробити його нерентабельним.
Практичні поради інвесторам
Починайте з попереднього юридичного аналізу проєкту — це дозволить оцінити перспективи ще до оголошення конкурсу.
Використовуйте механізми підготовчого партнерства: держава дозволяє ініціювати проєкт приватною стороною (ініціатива «знизу»).
Ретельно аналізуйте місцеве законодавство та судову практику — особливо якщо проєкт реалізується в регіонах.
Враховуйте міжнародні зобов’язання України, зокрема щодо зеленого переходу, ESG, публічних закупівель.
Не ігноруйте консультації з органами влади та локальними громадами — від них залежить реалістичність і сталість проєкту.
Перспективи та обмеження
Переваги:
Захист інтересів інвестора (у т.ч. іноземного)
Сприяння регіональному розвитку
Можливість довгострокового планування прибутку
Обмеження:
Недосконалість законодавства (деякі норми не відповідають практиці)
Бюрократія в органах влади
Нерозвинена культура партнерства на місцях
Та попри складності, в 2025 році ДПП стає ключовим вектором відбудови: за оцінками Мінфіну, до 30% об’єктів критичної інфраструктури, які плануються до відновлення, будуть реалізовані в рамках саме державно-приватного партнерства.
Висновок
Державно-приватне партнерство — не панацея, але потужний інструмент синергії бізнесу та держави. Його ефективне використання вимагає точного юридичного супроводу, стратегічного планування та реалістичного підходу до ризиків. Саме тут вирішальну роль відіграє досвід, практика і здатність адаптуватися до нової правової реальності.
Бізнес, який мислить на роки вперед, має вже сьогодні шукати партнерів серед тих, хто знає не лише закон, але і логіку системи. Саме такі команди допомагають уникнути фатальних помилок на старті та вийти на стабільний прибуток. У цьому контексті варто звернути увагу на юридичні практики, що спеціалізуються на інфраструктурних проєктах, мають досвід співпраці з органами влади та працюють на стику права, економіки та стратегічного консалтингу.
