Карантин і масові заходи: погляд юриста

Сьогодні очікується запровадження заборони масових заходів в Україні. Спробую юридично відповісти на такі питання, чи можна проводити публічні заходи за умов карантину?

Для початку, нагадаю, що ще 2009 року юристи обговорювали на форумах "от запровадили карантин, постанова 1152 КМУ, а у нас концерт - відміняти чи проводити?" Та постанова Уряду мала назву "Про запобігання поширенню грипу типу А/Н1N1/Каліфорнія/04/09 серед населення" і перебачала "увести вищий рівень небезпеки, заборонивши проведення всіх масових заходів. Запровадити карантин у областях (список)". Однак, юридичне розуміння поняття "масового заходу" або було відсутнім, або було тотожнім "мирним зібранням". Що вочевидь не відповідало на питання "то чи проводити концерт чи виставку". Короткий підсумок тих дискусій такий: визначення масових заходів відсутнє, а отже проводимо (адже можна все, що не заборонено законом); заборона мирних зібрань для карантину можлива лиш у спосіб заборони судом. З цікавого: у той період суд дозволив Яценюку проводити мирне зібрання під час дії карантину.

Думаєте, з того часу національне законодавство розвинулось? ))) Побачимо, звичайно, що буде написано у очікуваній вже днями постанові про заборону масових заходів, однак щось підказує – нічого супер нового, а законодавство точно те саме.

Раніше було таке-сяке визначення "масових заходів" у відомчому наказі МВС, однак і воно втратило чинність у 2010 р. Певний слід його зберігся у наказі 2012 року, де все ще - самі переконайтесь - масові заходи фактично ототожнюються з мирними зібраннями: "…під час проведення зборів, мітингів, вуличних походів, демонстрацій, інших масових та спортивних заходів, а також під час заходів у публічних (громадських) місцях…". Можна ще глянути Порядок організації недержавних масових заходів у м. Києві, однак визначення чи критеріїв "масового заходу" там так само не знайти. Таким чином, висновок простий: юридична заборона проведення масових заходів стосується невизначеного законодавством поняття, крім того передбачає встановлений законом порядок встановлювати особливі умови та режими праці, навчання, пересування і перевезення - див ст.30 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Порядок цей власне судовий - ст. 280 КАСУ. Кажіть, якщо знайдете інший!

Тепер, то як ця заборона працюватиме?

Найочевидніша паралель очікуваної реалізації заборони на проведення масових заходів: пам'ятаєте "Мовний закон", який у ст. 23 зобов'язує всі публічні заходи проводити українською або забезпечувати переклад на українську? І як, сильно помітно дія ціє вимоги, принаймні на заходах, зорганізованих не державою? (дисклеймер: я всіляко ЗА розвиток української мови!) До речі, якраз тут адекватне розуміння публічних заходів: "…культурно-мистецьких, розважальних та видовищних заходів", втім визначення чи критерії також відсутні.

Тому очікується, на мій погляд, дещо двояка ефективність реалізації заборони: вочевидь там, де рішення про організацію мають природу управлінських і пов'язаних з публічною владою, то такі заходи точно мінуснуться. Також все те, що потребує погодження (найперше – мега масові заходи з антисанітарією, типу фестивалів) скоріше всього такі погодження не отримає. Інше питання, що буде з вже погодженими аналогічними заходами - думаю, будуть пробувати скасовувати відповідні погодження на підставі постанови, однак це має гарні перспективи оскарження в суді. А от всі решта, де організатори приватні особи – не бачу у законодавстві ефективного механізму примусу для непроведення заходів (а слід було б мати такий механізм).

Якщо таки захід відмінили, то постає два питання: 1) споживачам - як повернути кошти за квиток, і 2) організаторам - як вийти з найменшими втратами.

Найбезпечніший з усіх боків варіант - це переносити, а не відміняти. Відміну всі зрозуміють, однак не факт, що всім сподобаються фінансові наслідки відміни. Не відміняти - це прагматичний вибір, який - на мій погляд - не не відповідає чинному законодавству. У випадку прийняття рішення про відміну заходу можна пробувати обгрунтовувати дію форс-мажорного положення, якщо ви як організатор понесли чи нанесли збитки, але це не точно.

Прогнозую, що більшість заходів, організатори яких не мають відношення до держави, прямого (органи влади) чи опосередкованого (типу федерацій спорту), проігнорують заборони - і мають всі юридичні підстави на те.

З іншого боку, слід ставити в пріоритет здоров'я, і точно варто зробити все можливе для зменшення ризиків поширення захворювання. Крім того, явно пора закріпити визначення "масових заходів" (чи більш нормально назвати) і передбачити ефективний механізм реалізації. Механізм має прикрити інтереси всіх: і держави (щоб не поширювалась епідемія), і громадян (обмеження мають бути адекватними), і організаторів (як повернути кошти, вже вкладені в організацію заходів?).

Слідкуйте за оголошеннями про заходи, на які плануєте піти, і мийте руки!