Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об'єктами державної власності» (№3062, 2016 рік) наглядові ради створювалися для контролю за діями менеджменту, підвищення ефективності роботи найбільших держкомпаній. Ухвалення цього закону було однією з домовленостей, передбаченою Меморандумом співпраці України з МВФ.
Наглядові ради повинні були стати локомотивом реформування держкомпаній. На жаль, поки що цю роль наглядові ради, в основному, не виконують. Значна їхня частина стала об'єктом критики експертів і громадян, які справедливо обурюються колосальними винагородами, які сплачуються членам наглядових рад з коштів держкомпаній, при відсутності позитивних результатів діяльності. Більш того, протягом 2019-2020 років, після приходу до влади нової команди, значна частина таких компаній почали демонструвати значні збитки. Крім збиткової діяльності НАК “Нафтогазу” у 2020 році, наприклад, у НЕК “Укренерго” розмір збитків за 2020 рік склав 27,5 млрд. грн., у АТ “Укрзалізниця” — 11,9 млрд. грн.
Зрозуміло, причина появи цих збитків у держкомпаній різна, і не завжди це провина правління та наглядових рад. Так, у ситуації з НАК “Нафтогаз” збитки стали результатом величезної простроченої дебіторської заборгованості. Вона виникла внаслідок рішення ще уряду Гройсмана, яким на НАК “Нафтогаз” поклали обов'язок постачати газ облгазам, облгазпостачам та підприємствам теплокомуненерго без попередньо оплати, які не розраховуються з ним, і схоже не збираються це робити. При тому, що більшість цих компаній є приватними. Я про це рішення уряду Гройсмана, головними вигодонабувачами якого стали компанії, що належать Дмитру Фірташа, нещодавно писав.
Загальна сума такої дебіторської заборгованості НАК “Нафтогаз”, більша частина якої є простроченою, станом на 31 грудня 2020 року, склала 63 млрд грн. У зв'язку цим правління НАК “Нафтогаз”, у відповідності з вимогами фінансового обліку, було змушено сформувати протягом 2020 року додаткові резерви у розмірі 34 млрд грн. Що і було головною причиною 19 млрд грн збитків цієї держкомпанії.
Але якщо вже уряд вирішив змінити правління та наглядову раду НАК “Нафтогазу” та продемонструвати своє незадоволення фінансовими результатами діяльності цієї держкомпанії, то можна лише уявити, наскільки більшими є підстави для такого же рішучого рішення відносно наглядової ради АТ “Укрзалізниця”.
Саме наглядова рада влаштувала кадрову чехарду в цій держкомпанії. Менше ніж за три роки наглядова рада примудрилася поміняти вже п'ятого голову правління (Кравцов, Марчек, Юрик, Жмак, знову Юрик).
Вже доводилося згадувати, що винагорода “непід'ємної” праці членів наглядової ради “Укрзалізниці” захмарна, причому, виплачується у розмірах більших, ніж це прямо визначено нормативними актами уряду. Так, глава наглядової ради Шевкі Аджунер щомісячно отримує за рахунок держкомпанії суму, еквівалентну 26,5 тис. дол. США.
Інші члени наглядової ради отримують від 300 до 500 тис. грн. на місяць, незважаючи інколи на повну невідповідність рівня професійних знань та досвіду посадовим обов'язкам.
Вже просто “ходячим” прикладом такої невідповідності став видатний фахівець у сфері залізничних перевезень Сергій Лещенко. Впевнений, що і науковець Ілля Кива міг би замінити його там.
Очевидно, що наглядові ради тих держкомпаній, які глибоко збиткові і дискредитували реформу корпоративного управління, потрібно міняти. І у першу чергу це має стосуватися саме наглядової ради “Укрзалізниці”. Статут цієї держкомпанії дозволяє це зробити (розділ “Наглядова рада”, п. 68).
Зараз можна з цікавістю поспостерігати, чого ж було більше у рішенні уряду стосовно відставки правління та наглядової ради НАК “Нафтогаз” — залаштункових політичних ігрищ в інтересах тих або інших осіб та бізнесових груп чи бажання наводити лад у всіх держкомпаніях, де правління та наглядові ради повністю дискредитували себе.
