ПСО – це про те, як урядовці дали можливість заробляти на державі

Дозволив Дмитру Фірташу заробити 23,5 мільярди гривень на рівному місці? Значить, ти політик національного масштабу. Заборонив великому бізнесу втікати від податків? Значить ти – корупціонер. Все просто.

Вас нічого не напружує в такій постановці питання? Мене напружує, що на восьмому році рішучих реформ і третьому році рішучої боротьби з корупцією досі не існує ні політичної, ні кримінальної відповідальності за очевидні корупційні схеми.

Проста ж калькуляція. Минулого тижня фінансовий директор НАК “Нафтогазу” Пітер ван Дріл озвучив суму збитків компанії від так званого «регулювання ПСО» – 23,5 мільярди гривень.

ПСО розшифровується як Public Service Obligation – вимога держави продавати газ за фіксованою ціною для приватних споживачів (домогосподарств). Правила ПСО для приватних домогосподарств працювали з початку реформ і до середини минулого року. На публіку попередні уряди розповідали, що це спосіб захистити людей від “високих” цін на газ. В реальності, ці правила захищали приватних посередників, більшістю яких досі володіє олігарх Дмитро Фірташ. Бо в переліку правил були прості пункти: якщо посередник не віддає гроші державному Нафтогазу, то ... газ йому не можна відключити. Бо він відключить людям.

З такими пунктами посередникам карта і пішла. Навіщо платити, якщо у відповідь на прохання розрахуватися можна показати напрямок дороги на три букви? І ще й виставити додаткові рахунки за "температурні коефіцієнти" чи "занижені нормативи". Або сказати, що "люди не платять" (хоча споживачі насправді сумлінно платять за тепло та газ).

Іноземний фінансовий спеціаліст після підрахунку збитків навіть несміливо запитав: "А хто за це відповість?" Його можна зрозуміти – йому треба в квітні оприлюднити дані про фінансові результати Нафтогазу, а на ці борги за законом йому необхідно нарахувати резерви.

При цьому, після того, як уряд Шмигаля відмінив правила ПСО, газопостачальні компанії різко знайшли спосіб платити за боргами. Значить могли і раніше платити? Значить, збільшували борги, бо це було дозволено умовами «послати на три букви»? Значить, тодішній прем’єр Володимир Гройсман знав, що таке недолуге регулювання призводитиме до збитків? При цьому, він не міг не знати, що за газзбутами стоїть олігарх Фірташ. Це ж знають навіть журналісти-початківці…

І що тепер?

Якби в Україні існувала політична відповідальність за таке просте «потурання олігархам», то політики та правоохоронні органи вже були би на хвості у колишнього прем’єр-міністра України.

Але ні. Державний аудит “Нафтогазу” проблеми не побачив. Побачив борги, а на те, щоб назвати причину їх появи, сили не стало. Парламентська комісія Тимошенко, яка зараз вирішила зайнятися “Нафтогазом”, теж такої проблеми не побачила. Була зайнята зовсім іншим – діяльністю керівника Державної податкової служби Сергій Верланова.

Того пана Верланова, який за недовгий час керування податковою службою і план податкових надходжень виконав, і ПДВ відшкодовував вчасно, і намагався запровадити прозору систему збору податків.

До такого не звикли. Тому для Сергія Верланова наступила невідворотність покарання – його просто звільнили, скориставшись законом про карантин. А для прем’єра Володимири Гройсмана невідворотність покарання не наступила.

І якщо такою буде невідворотність покарання, то нам не допоможе ні МВФ, ні інвестиційна няня, ні всі гроші арабських еміратів. З таким підходом нам ніхто ні інвестицій, ні кредитів не дасть.