Громадська рада при АРМА проаналізувала низку продажів, з яких можна виокремити три найдорожчі та найбільш резонансні кейси: продаж російського аміаку, хлористого калію та посівів кукурудзи.
Реалізація арештованого майна на торгах – один з головних способів, за допомогою яких АРМА управляє активами. Для когось може виглядати як парадокс, але заарештоване майно продається для того, щоб зберегти його вартість – певна річ, вже не фізично, а у грошовому еквіваленті. Виручені від продажу кошти кладуться на банківський депозит АРМА та зростають у сумі через нарахування відсотків.
Також реалізація майна є однією з найбільш резонансних функцій АРМА, продажі часто потрапляють у фокус уваги громадськості в основному через особливості ціноутворення на арештовані активи і, як наслідок, часто нижчі ціни продажу, ніж на ринку звичайних товарів.
Після початку повномасштабного вторгнення росії, значення реалізації як способу управління зросло, так як за гроші від продажу АРМА почало купувати військові облігації, тобто фактично фінансувати оборонну сферу за рахунок майна корупціонерів та росіян. До того ж пікових значень досягли суми від реалізації: за минулий рік торги активами принесли без малого мільярд гривень.
Громадська рада при АРМА проаналізувала низку продажів, з яких можна виокремити три найдорожчі та найбільш резонансні кейси: продаж російського аміаку, хлористого калію та посівів кукурудзи. Останній кейс не є надто вагомим з точки зору ціни, проте мав відгуки у ЗМІ, та одночасно досить показовий в плані розуміння того, що АРМІ іноді доводиться продавати.
1. Арештований російський аміак
Із отриманих в управління 42 тисяч тонн на даний момент АРМА продало через торговий майданчик трохи більше 32 тис т. за 1,066 млрд грн (враховуючи останню партію, продану вже цьогоріч). В одному із лотів стартова ціна тонни аміаку складала майже 30 тис грн. Тоді як, за даними з відкритих джерел, аміак на Прозоро торгується в середньому на $250-300 (10-12 тис грн) дорожче.
Така різниця пояснюється перш за все тим, що крім ціни за сам товар, на покупця лягає ще близько 10 тис грн/т в якості компенсації витрат Одеського припортового заводу на зберігання (у т.ч. прийом, охолодження, відвантаження) аміаку, де він фізично перебуває.
Ще один тягар для покупця – сплата ПДВ та митних платежів, бо арештований аміак знаходиться у зоні митного контролю.
Ми проаналізували й інші лоти з аміаком, які виставлялися на аукціон – структура утворення кінцевої вартості для покупця однакова для всіх партій сировини.
Отже, розуміючи всі підводні камені такого товару, притомний покупець навряд пропонуватиме на торгах – чи то на Прозоро, чи будь-деінде – 40-50 тис грн/т, бо в результаті йому доведеться заплатити всі 60 тис/т, що перевищує ринкову вартість. Тому без врахування всіх особливостей арештованого майна неможливо визначити його адекватну ціну. І через наявність таких особливостей у більшості випадків неспроможними є всілякі порівняння вартості арештованого майна та його аналогів на звичайному ринку.
Не можна обійти увагою і той факт, що саме гроші від російського аміаку створили основну базу для придбання військових облігацій: понад половина облігацій придбана минулого року саме завдяки продажу цього майна.
2. Білоруський хлористий калій
2 206 т калію було продано за 38,9 мільйонів гривень. У ЗМІ відразу з’явилась претензія, буцімто реальна вартість такого товару на ринку насправді складає 140 мільйонів.
Але. 140 мільйонів – це, грубо кажучи, цифра з інтернету, тобто сума, за яку на відкритих ресурсах можна в роздріб купити харчовий калій, фасований малими об’ємами з дійсним терміном придатності та належними умовами зберігання. В той час як калій, що продавася АРМою, є промисловою сировиною, яка з початку війни насипом лежала у вагонах без необхідних умов для збереження. А тепер найцікавіше: термін придатності заарештованого калію сплив ще у травні 2022 року, хоч це ніяк не вплинуло на необхідність для покупця платити митні платежі і ПДВ, як і у випадку з аміаком.
З такого ракурсу питання про те, чому прострочений калій у вагонах продається дешевше, ніж кілограмові магазинні упаковки, виглядає вже далеко не таким резонансним.
3. Посіви кукурудзи
Як було сказано на початку, цей лот аналізується не з точки зору його масштабу і ціни, а виключно через викликану реакцію серед громадськості та виражені специфічні параметри товару.
В цьому випадку, в судовій ухвалі, якою майно передавалося АРМА для реалізації, були наведені зразкові, а не реальні розрахунки вартості кукурудзи – на основі даних обласного управління статистики. Інакше кажучи, слідчий і суддя взяли до уваги ціну вже зібраного зерна, яке зберігається на елеваторі або складі та доведене до належної кондиції (вологість, коефіцієнт убутку) як товарна одиниця. Але по факту передали в АРМА посіви кукурудзи в полі далеко після завершення збору урожаю. Тому покупець придбав не продукцію з елеватора, а незібраний посів пізньої осені, і відмінність між активом на папері та в реальності об’єктивно відображена в різниці вартості в теорії та на практиці.
Всі ці приклади досить однозначно підтверджують, що АРМА мусить продавати товари, які за своїм статусом, проблемністю і властивостями апріорі не можуть конкурувати, а значить, і порівнюватися з тим, що продають на звичайному ринку. Для адекватного аналізу потрібна адекватна методологія, яка врахує всі «родзинки» арештованого майна.
Поряд з тим, Громадська рада при АРМА виступає за реалізацію активів у системі Prozorro.Продажі та вітає законопроект №8311, який передбачає втілення такого підходу в життя.
Зважаючи на особливості майна під арештом, у тому числі описані вище, не можна твердо прогнозувати кращі результати торгів у контексті отримання більших сум від продажів. Але у даному питанні важливим є сам підхід, підвищена транспарентність і підзвітність функції реалізації. За таких умов відпаде необхідність щоразу пояснювати суспільству всі чинники та нюанси, які вплинули на конкретний підсумок торгів.
