На сайті "Судова влада України" оприлюднено новину під заголовком "ВРП ухвалила публічне звернення щодо неприпустимості заяв з боку представників виконавчої влади, спрямованих на підрив авторитету правосуддя". Привернуло увагу те, що новина з'явилась на сайті у п'ятницю 18 вересня о 21 годині 7 хвилин.
Мабуть, серйозно підривають, думаю, раз така гаряча новина з’являється у п'ятницю на початку десятої вечора на такому поважному сайті. Читаю. Дізнаюсь, що 15 вересня на сайті інформаційного агентства «РБК-Україна» оприлюднено інтерв'ю з Віце-прем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольгою Стефанішиною, у якому вона сказала: "Велике питання щодо довіри до суддів і їхніх рішень. Довіри, що ці рішення не ситуативні і що суддя має достатній авторитет. Більшість судових рішень першої інстанції йдуть на апеляцію. З одного боку це бізнес, бо юрист може затягнути процес. Але з іншого боку – немає довіри, і це, на жаль, вважається нормальним".
Сказане Стефанішиною виявилось настільки нестерпним для Вищої ради правосуддя, що вже 17 вересня рада прийняла рішення про затвердження публічного звернення, у якому засуджує сказане віцепрем'єркою, нагадує про неприпустимість для посадовців державних органів проводити інформаційні та політичні кампанії, робити заяви, які можуть вплинути на незалежність судової влади та підірвати авторитет правосуддя в цілому. Звичайно, у цьому зверненні налито святої водиці на кшталт рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи, цитат з Конституції і Закону "Про судоустрій і статус суддів".
Члени ВРП взяли на себе функцію оракулів права і проголосили такі істини: "...довіра та повага до судової влади – гарантія ефективності системи правосуддя. Повага до авторитету судів – вимога європейських стандартів для демократичних держав, невід’ємна умова публічної довіри до судової влади, а в більш широкому значенні – довіри до норм права та держави загалом. У разі виникнення того чи іншого правового конфлікту особа звертається за його вирішенням до суду, спираючись на авторитет правосуддя".
Із цього твердження виходить, що спочатку треба довіряти судовій владі і лише тоді система правосуддя буде ефективною. Маєш довіряти судам, бо у них безспірний авторитет. Подаєш до суду позов чи скаргу, бо визнаєш, що суддя не схибить, прийме рішення, яке не викличе нарікань.
Закінчується це публічне звернення висновком, що апеляційне оскарження не є чинником довіри до судової влади. Тому твердження Стефанішиної про низьку довіру до суддів та їхніх рішень є помилковим.
Виглядає це звернення так, наче або судді не самодостатні і їх треба захищати, або чиновники ВРП намагаються впровадити презумпцію правдивості судових рішень, у істинність яких слід беззаперечно вірити і не ставити під сумнів.
Але повернімось до інтерв'ю. Ось питання, поставлене журналістом Міланом Лєлічем віцепрем'єрці, відповідь на яке викликала такий осуд ВРП: "Влітку РБК-Україна записало інтерв'ю з послами Великобританії та Франції, і на питання про те, в чому найбільша проблема з українськими реформами, вони одностайно відповіли, що це судова система. Чому це Україні дається так важко?"
Чому ж тоді питання журналіста не стало предметом розгляду ВРП?! Стефанішина підтвердила лише те, що думають посли Великобританії та Франції про судочинство в Україні. Можливо, віцепрем'єрці у силу її посади важливо потакати європейським послам. Але ж ті не самі по українських судах ходять. Значить, знають наших у Європі, а вони, скоромні, воліли б замовчати таку славу. Виходить, що не тільки громадяни України, а й іноземці стикаються з українськими суддями. Цікаво, яких заходів чиновники ВРП вжили до послів, аби спростувати наклеп на авторитет українського правосуддя? У рішенні ВРП про це нічого не записано.
Той авторитет, про який ВРП написала у публічному зверненні, політичного штибу: суддівська мантія, звертання до судді стоячи зі словами "Ваша честь", стілець судді з високою спинкою, гарантії незалежності... Про це записано у законах. Але такими речами людей не переконаєш у авторитетності судових рішень. Ці атрибути не додають судовим рішенням більшої вмотивованості.
При створенні ВРП витала думка, що це буде орган, який виконуватиме функції суду над суддями. Натомість читаю стрічку ВРП у Твіттері і бачу лише про активність на захист суддів: порушено питання щодо компенсації виплат суддівської винагороди на виконання Рішення Конституційного Суду України, здійснюється розгляд звернень суддів про втручання в їх роботу по здійсненню правосуддя, недостатнє фінансування судів... Охоче наводиться статистика щодо кількості розгляду дисциплінарних скарг. Їх тисячі. Якщо наводиться кількість звільнених суддів, то обов'язково число тих, що звільнені за вчинення істотного дисциплінарного поступку, помістять після статистики щодо звільнених у зв’язку з поданням заяв про відставку і за власним бажанням. Кому цікаво знати про число звільнених у відставку суддів? Чого б не постити рішення ВРП про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності? Тоді люди читатимуть ці рішення ВРП, будуть порівнювати із діями суддів, що розглядають їх справи. І судді не забуватимуть, що є де почитати про їх злу славу.
Оголошення на сайті "Судова влада України" про публічне звернення ВРП співпало зі смертю 18 вересня судді Верховного суду США Рут Бейдер Гінзбург, відомої і авторитетної у силу правових позицій, які вона проводила у своїх рішеннях на захист жінок і мігрантів. Її ідеї суттєво відрізнялись від суджень державних органів. Є інші судді, яких знає весь світ через ідеї, які вони проводили у своїх рішеннях і працях. Олівер Вендел Голмс-молодший, Річард Аллен Познер. Важко уявити, щоб позиції цих суддів потребували захисту чиновниками.
