Старі звички

У новий рік із новою надією. Післяноворічних канікул 12 січня 2017 року було оприлюднено Узагальнення Вищогоспеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Пропрактику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудовогорозслідування чи прокурора під час досудового розслідування».

Положення цих узагальнень судової практики дають надію назміну стану внесення слідчими і прокурорамивідомостей про кримінальне правопорушення до Єдиногореєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяв про кримінальніправопорушення. Ніяк не розпрощаються слідчі з прокурорами зі старими звичкамиграти в інтелектуальні ігри кримінального права і грішать відмовами вноситивідомості до ЄРДР та розпочинати розслідування. Пишуть заявникам, що не вбачаютьу таких зверненнях складу злочину, а також ознак правопорушення. Але поки що непопадався мені лист із роз’ясненням слідчим чи прокурором того, якого самеелементу складу злочину чи ознаки злочину бракувало заяві громадянина, котрийапріорі не мусить бути знавцем теорії кримінального права.

Нагадаю, у висновку 2 наведенихвище Узагальнень судової практики ВСС вказав: «Якщозі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудовогорозслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючиздійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізунаведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину, таківідомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінальногопровадження відповідно до ст. 284 КПК». У висновку 3 зазначено: «З метоюналежного дотримання процесуальних вимог щодо розгляду скарг на бездіяльністьслідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальнеправопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальнеправопорушення, слідчим суддям необхідно зважати на те, що такі вимоги непередбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення прокримінальне правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органівздійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення,які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінальногопровадження».

Якраз появівищевказаних Узагальнень ВСС передувало моє звернення із заявою про кримінальнеправопорушення щодо постановлення суддею завідомо неправосудної ухвали (стаття 375 Кримінального кодексуУкраїни). Звернувся, бо виявив ухвалу, постановлену у цивільній справі, у якійпредставляв інтереси позивача. Заочним рішенням суду позов мого клієнта бувзадоволений. Через півроку клієнт помер. Відповідач у цій справі подав заявупро перегляд заочного рішення, про смерть позивача у своїй заяві не вказав.Скасування заочного рішення суду означало наступне закриття провадження усправі у зв’язку із смертю позивача, а отже відновлення прав відповідача щодонерухомого майна. Виявилось,що новий суддя, який прийняв до розгляду заяву про перегляд заочного рішення, не направив позивачу копію цієї заяви із повідомленням про призначеннярозгляду справи. У матеріалахсправи була моя заявка на отримання судових повісток, повідомленьв електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Але суддя ненаправив ні судової повістки, ні SMS-повідомлення про виклик до суду.До Єдиного державного реєстру судових рішень не було внесено ухвалу проприйняття заяви відповідача про перегляд заочного рішення і призначення справив судове засідання, хоча частиною другою статті 208 ЦПК України передбачено, щопитання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, заяви осіб, якіберуть участь у справі, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Я прослухав аудіозапис судового засідання, за результами якогобуло скасоване заочне рішення. Останніми словами судді були «суд видаляється донарадчої кімнати, задоволено».Аудіофайлу із проголошеною суддею резолютивноючастиною ухвали не було. Коли б суддя мігобмовитисьпро задоволення заяви ще до виходу до нарадчоїкімнати? Не треба бути Фройдом, аби здогадатись. Чи не тоді, коли він вже наперед знав, що задовільнить заяву? Копію ухвали про скасуваннязаочного рішення не було направлено ні позивачу, ні мені. Усе це виглядало, якдії судді у інтересах відповідача. Але це лише моїверсії, які мали бути перевірені органом досудовогорозслідування за моїм зверненням.

Та зазаявою про вчинене кримінальне правопорушення я отримав листа від начальникавідділу Прокуратури м. Києва Арсентьєва Д., у якому той пише про відсутністьпідстав для внесення відомостей до ЄРДР, бо в діях судді не встановлено ознакправопорушення. Ось цей лист

Прокурорпослався на правову позицію ВСС, викладену у листі від 14 січня 2016 року, якимначебто визначено обов’язковою наявність ознак складу злочину у заяві провчинення кримінального правопорушення. Такого листа ВСС я не знайшов, але якщовін і був, то тим більш доречною виглядає зміна позиції ВСС за рік, що минув допояви Узагальнень судової практики від 12 січня 2017 року.

Бездіяльністьпрокурора я оскаржив до суду. Якраз 12 січня 2017 року було розглянуто моюскаргу. Але співпали тільки дати, а не позиції ВСС і слідчого судді Печерськогорайонного суду м. Києва Новака Р.В. Виявилось, що аргументи прокурора провідсутність складу злочину чи ознак правопорушення зовсім не цікавили слідчогосуддю Новака. Знайшовся вагоміший аргумент. Ворон ворона, здається, не чіпає?Так само й у суддів. Ось ця ухвала

СуддяНовак робить висновок: «лише одна незгода скаржника з судовим рішенням чи діяльністюсудді щодо здійснення правосуддя, не є підставою для порушення кримінальноїсправи відносно суддів». Та вже й поняття такого у КПК нема, як «порушеннякримінальної справи». Що поробиш, коли процесуальний кодекс міняється, а звичкистарі лишаються. І у прокурора, і у судді. Але чинною залишається і стаття 375 Кримінального кодексу України. Тількищоб розслідувати злочин, потрібно розпочинати із внесення відомостей до ЄРДР. Чи все таки зі зміни старих звичок?