Складно знайти чорну кішку у темній кімнаті. Зате легко працівники Київенерго виявляють самовільне підключення до електричної мережі поза електролічильником. Виявляють і відразу усувають. Та ще й так, що споживач електроенергії про це не здогадається. І ба
Складно знайти чорну кішку у темнійкімнаті. Зате легко працівники Київенерго виявляють самовільнепідключення до електричної мережі поза електролічильником. Виявляють і відразу усувають.Та ще й так, що споживач електроенергії про це не здогадається. І байдуже, щосамовільного підключення насправді нема.
Можу так говорити, бо у однійцивільній справі представляв інтереси споживача електроенергії, до якого Київенерго подало позов про стягнення коштів за самовільнепідключення і споживання електроенергії. У справу я вступив, коли вже булорішення суду першої інстанції про задоволення позову Київенерго, тому представлявінтереси відповідача у апеляційному суді.
Рішення суду першої інстанції ґрунтувалося на тому, що Акт про порушення, складений працівниками Київенерго є належним доказом самовільного підключення до електричної мережі з порушенням схеми (http://reyestr.court.gov.ua/Review/56622530).
Зі слів клієнта, він перебував удома,коли у двері подзвонив працівник Київенерго. Той сказав, що проводять перевіркуелектромережі і попередив, що виключать постачання електроенергії на 10 хвилин.Так воно і було. Але через деякий час мій клієнт отримав виклик на засіданнякомісії по розгляду акту про порушення. Серед отриманих документів були акт пропорушення правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), акт про усуненняпорушення ПКЕЕ, розрахунок обсягу та вартості спожитої, але не облікованоїелектричної енергії за 3 роки. У акті про порушення контролери Київенерго констатуваливиявлення безоблікового споживання, яке було усунуто. Із цього акту вбачалось,що споживач електроенергії від підпису відмовився!
Незабаром клієнт отримаввиклик до суду, де за одне засідання було прийняте рішення про стягнення знього вартості спожитої, але не облікованої електричної енергії за 3 роки.Намагання довести до суду обставини перевірки працівником Київенергоелектромережі мали результатом лише те, що ці заперечення відповідача суддяДарницького районного суду м. Києва Вовк Є.І. характеризував у рішенні як «огульні і бездоказові».
В апеляційному суді я акцентувавувагу на неналежності як письмово доказу Акту про порушення ПКЕЕ. Зокрема, у Акті було вказано про підключенняструмоприймача, але без наведення конкретних ознак. Струмоприймачемзгідно з п. 1.2 ПКЕЕ є пристрій, призначений для перетворення електричноїенергії в інший вид енергії. У п. 3 Акту, у якому мають бути викладені результатипроведення вимірів параметрів схеми електропостачання споживача на датускладання акта порушень, контролер записав: «Споживачне забезпечив включення всіх наявних струмоприймачів для вимірювання струмовогонавантаження». За такого запису логічно запитати: яким чином контролерпропонував відповідачу включити усі струмоприймачі? Скільки їх? Чи пропонувалиобстежити квартиру для виявлення цих струмоприймачів?
Пункт 5 Акту має включати перелікструмоприймачів, приєднаних до електричної мережі, та режим роботи(найменування струмоприймачів, кількість, потужність, режим роботи). Алеконтролер лише записав: «Паспортні данівсіх струмоприймачів відсутні». При цьому зазначено, що час роботиструмоприймачів протягом доби становить 24 год. Але такий висновок контролерасуперечить його запису в п. 3 Акту. Адже як можна визначити безперервну роботуструмоприймачів протягом доби, якщо вони не включені?
У додатку до Акту було записано: «Під час зняття контрольних показників виявитидане порушення можливість була відсутня».
Отже, будь-якихдоказів існування струмоприймачів, які використовував відповідач, у справі небуло. Не було і доказів того, що відповідач перешкоджав обстеженнюпредставниками Київенерго своєї квартири для виявлення таких самовільнопідключених струмоприймачів.
Із Акту не вбачалось,що контролери використовували спеціальні технічні засоби, або проводилидемонтаж будівельних конструкцій та оздоблювальних матеріалів. Це важливо, бо ПКЕЕвизначено приховану електропроводку, як електричну проводку, що приєднана до електричної мережі поза розрахунковим засобомобліку, яку представник постачальника без використання спеціальних технічнихзасобів або часткового демонтажу будівельних конструкцій, оздоблювальнихматеріалів, під час попереднього контрольного огляду засобу обліку аботехнічної перевірки не мав можливості виявити (п. 1.2).
Отже, виходить,що контролери встановили самовільне підключення поза електролічильникомвідкритим способом. Однак у такому разі не було підстав нараховувати обсяг тавартість не облікованої електричної енергії за 3 роки, як за приховануелектропроводку, а лише не більше 6 місяців, що передували дню виявленняпорушення (згідно з п. 3.3а Методики визначення обсягу та вартості електричноїенергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користуванняелектричною енергією). Але якби це було відкрите самовільне підключення, тотоді логічним було б питання: що зробили контролери з цією електропроводкою?
Належність Актупро порушення як письмового доказу я просив перевірити шляхом допитівпрацівників Київенерго, котрі його підписали. Але колегія суддів відмовила меніу цьому через те, що таке клопотання не було заявлене відповідачем під часрозгляду справи у суді першої інстанції. Стандартна відмова для апеляційногосуду, навіть за умови, що я, як представник відповідача, не брав участі урозгляді справи в суді першої інстанції.
Та хоч і невдалося допитати контролерів, зате вдалося породити сумніви у належності якдоказу Акту про порушення. Колегія суддів апеляційного суду оголосила перервудля вивчення матеріалів справи. За цей час вдалося отримати відповідь Державноїінспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і тепловоїенергії про перевірку дій працівників Київенерго. Держенергонаглядом було встановлено,що останній контрольний огляд електролічильника відповідача працівникамиКиївенерго проводився менше, ніж за місяць до рейдової перевірки, коли бувскладений Акт про порушення. Виходить, приховали цей факт. Також буловстановлено суперечність між складеною контролерами схемою самовільногопідключення і нормативними документами по експлуатації електролічильника.
ПозиціюДерженергонагляду було доведено до колегії суддів. Апеляційну скаргу булозадоволено. Рішення апеляційного суду про скасування рішення суду першоїінстанції і відмову у задоволенні позовних вимог Київенерго ґрунтується саме нависновку про неналежність Акту про порушення як доказу у справі (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58274642).
Атож резюмую. Правопорушенняв електроенергетиці, як і будь-яке інше правопорушення, підлягає доведеннюналежними і допустимими доказами.
Доказами,панове енергетики, доказами, а не тим актом, який ви зліпили потайки відспоживача електроенергії.
