В даній статті обгрунтовується недоцільність порушення особистих немайнових прав, що гарантовані державним можновладцям.
Різні за своїмюридичним статусом фізичні особи, посідаючи найвищі посади в центральнихорганах державної влади незалежної та демократичної України, водночаскористуються істотними повноваження, що в свою чергу передбачені чиннимзаконодавством. Одначе повсякденне життя кожного з таких суб’єктів, будучи насиченимполітичними, економічними, технічними та іншими подіями, водночас не є щасливим.Про що саме йде мова?
Нищівна критика, спрямована на адресу вітчизнянихдержавних керманичів, стала звичним та буденним явищем. Вищезазначене судженняпояснюється тим, що переважначастина українського народу, будучи надзвичайно невдоволеною низьким рівнемсвоїх матеріальних статків та іншими негативними явищами, наприклад,військовими діями в окремих східних регіонах своєї Батьківщини, водночас критикуютьмалозрозумілі та суперечливі за своїм змістом рішення, які в свою чергуприйняті Президентом України, Прем’єр-міністром України, народними депутатамиУкраїни та іншими вітчизняними можновладцями.
Одначе далеко не завжди вищезгадана критикає влучною та конструктивною. Більшетого, нерідко вона, будучи адресованою конкретному державному діячу, водночас посягає на його особисте приватнежиття. Не оминула вказана критика й Голову Верховної Ради України АндріяПарубія. Що це означає?
На початку 2018 року провіднимивітчизняними телеканалами транслювалися різні розважальні передачі, змістокремих з яких, будучи доволі заангажованим, водночас порушував особистінемайнові права, що гарантовані певним особам. Зокрема в даний проміжоккалендарного часу на одному з гумористичних шоу, в якому брали безпосереднюучасть відомі вітчизняні актори комічного жанру (прізвища та імена вищезазначених осіб зетичних міркувань називати не буду), в грубій формі було піддано відвертому інеприхованому глузуванню той факт, що Андрій Парубій чітко не вимовляє окремізвуки.
Вказані аморальні й неправомірні дії немогли залишитися поза моєю увагою. Більше того, вони спромоглися схилити менедо болючих і тривожних роздумів, з якими я, переймаючись різними бідами своєї многостраждальноїБатьківщини, водночас поспішаю поділитися з вами, дорогі читачі.
Мене, аполітичного суб’єкта, неможливоназвати апологетом Андрія Парубія. Більше того, насмілюсь сказати про те, що,стрівши таку високоповажну особу, я, дотримуючись етичних імперативів івітчизняного законодавства, задав би їй велику кількість незручних запитань.Але, незважаючи на вищезгаданий факт, для мене Андрій Парубій – це перш за всене державний діяч, а проста людина! Тому, будучи палким та осмисленим сповідником православного християнства, а також доброчеснимі законослухняним громадянином своєї правової Вітчизни, я без жодного лукавстваповажаю згаданого учасника правових відносин.
Звичайно, будь-хто може не поділятиполітичні уподобання Андрія Парубія, водночас не порушуючи чинне законодавствота загальновизнані етичні норми. Одначе кожному заборонено посягати на особистінемайнові і/чи майнові права, якігарантовані вищезазначеній особі. Зокрема нікому не дозволено насміхатися зАндрія Парубія, який гаркавить. Вищенаведена заборона обґрунтовується тим, що відповіднодо юридичної норми, закріпленої ч. 1 ст. 3 Конституції України, людина, її життя й здоров’я, честь та гідність,безпека і недоторканість визнані в нашій державі найвищою соціальною цінністю.
Окрім того, моральні імперативи, що єнадійним підґрунтям вказаної норми, також не дозволяють жодній людині зазіхати нарізні за своєю сутністю права, що в свою чергу гарантовані Спікеру вітчизняногопарламенту Андрію Парубію Зокрема згідно з етичними правилами, що визнаніцивілізованим суспільством, насміхатисязі згаданого політичного діяча, що чітко не вимовляє окремі звуки, є ганебним інеприпустимим явищем в правовій Україні.
Одначе, попри такі заборони, відбулося навмисневчинення певними особами аморальних та неправомірних дій. Наприклад, в одній зноворічних телепередач від невихованихакторів голова вітчизняного парламенту Андрій Парубій зазнав болючих інеприхованих насмішок через те, що він гаркавить.
Вищезазначені аморальні та неправомірні діїне змогли стати непоміченими. Більше того, вони підтвердили безспірну наявністьв постсоціалістичній Україні різних за своєю юридичною сутністю негативнихявищ, найголовнішими з яких, на моє глибоке переконання, можна назвати такі обставини.
Станом на сьогоднішній день, з глибокимболем я змушений констатувати те, що рівень моральної та правової культуриукраїнського народу є дуже низьким. Вказане судження можна пояснити тим, щопереважна більшість фізичних осіб, які утворюють вищезгадану спільноту,вчиняючи різні за своїм змістом діяння, водночас забувають загальноприйняті вцивілізованому світі етичні імперативи та ігнорують загальнообов’язкові вукраїнському суспільстві юридичні правила. Переконливим підтвердженнямвказаного факту є істотні та кричущі порушення особистих немайнових прав, які гарантованітим або іншим фізичним особам, Наприклад, окремі актори комічного жанру впрямому ефірі телевізійного шоу посміли глузувати з Андрія Парубія, що чітко невимовляє окремі звуки.
Звичайно, такі аморальні та протиправні діїобумовлять неминуче настання для тих чи інших суб’єктів правових відносин різноманітнихнегативних фактів. В даній статті я назву ті з вищезгаданих обставин, які, на моюдумку, зашкодять ефективному здійсненню зовнішньої політики моєї Батьківщини.
Постсоціалістичній Україні попри істотнінамагання не вдасться утвердитися як суверенній та демократичній країні наполітичній мапі цивілізованого світу. Більше того, міжнародна спільнота,дотримуючись демократичних стандартів, водночас буде сприймати нашу соборну Батьківщину,як другосортну державу, в якій владарюють повна і неприхована вседозволеність,а моральні імперативи та правові норми носять декларативний характер. Даніобставини заважатимуть незалежній Україні інтегруватися до європейських таміжнародних організацій. Наприклад, дана країна не стане повноправним членомЄвропейського союзу.
Враховуючи вищевказані доводи, я, бажаючизробити свій скромний внесок в ефективнеперетворення постсоціалістичної України в демократичну державу, закликаюкожного, що перебуває на її недоторканній території, зокрема й себе, за жоднихобставин не вчиняти різних аморальних і/або неправомірних діянь. Зокрема жоденз нас ніколи не повинен посягати на особисті немайнові права, що чиннезаконодавство гарантує різним за своїм статусом фізичним особам, широкийперелік яких в свою чергу передбачає Голову Верховної Ради України та іншихдержавних керманичів нашої соборної Батьківщини.
Ми, не вчиняючи згаданих діянь, принесемоістотну користь своїй Вітчизні. Така думка пояснюється тим, що не порушуючи різніособисті немайнові права, що гарантовані всяким особам, наприклад, вітчизняним державнимкерманичам, одним з яких в свою чергу можна назвати очільника вітчизняного парламенту,нам вдасться посприяти дуже вдалій трансформації постсоціалістичної України вдемократичну та правову державу східноєвропейського типу.
Я переконаний в тому, що, прочитавши вказаніроздуми, актори, що глузували з Андрія Парубія, переосмисливши свою некоректнуй невиправдану поведінку, в подальшому невчинятимуть подібних аморальних і/або неправомірних діянь. Більше того,наважуся припустити, що в осмисленому репертуарі згаданих осіб з’являтьсяцікаві та змістовні вистави, які в свою чергу будуть возвеличувати невичерпнулюбов до всього сущого, зокрема й до неповторної людини.
Наостанок мені знову хочеться голосити натому, що я є аполітичною особою. Більше того, вкотре скажу про те, жоден з державнихдіячів суверенної України, зокрема й Андрій Парубій, не належать до вичерпногопереліку фізичних осіб, яких в свою чергу я називаю своїми моральнимиавторитетами.
