Інші витрати фізичної особи-підприємця загальносистемника

Поняття "інші витрати", зазначені в пп. 174.4.4 п. 174.4.4 ст. 174 ПКУ, є вичерпними, але не завжди… Головне - первинні документи

Відповідно до пп. 174.4.4 п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України (ПКУ) до переліку витрат, пов’язаних із господарською діяльністю фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, зокрема, відносять:

 …

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. 

Якраз відносно тлумачення пп. 177.4.4. ПКУ виникають проблеми.  Які ж витрати можна вважати іншими та за яких умов їх можна декларувати?

(1) Так, витрати понесені фізичною особою-підприємцем на сплату процентів за користуванням кредитними коштами, що безпосередньо пов`язані з підприємницькою діяльністю, є витратами пов`язаними з отриманням доходів, оскільки нараховані проценти за користування кредитом, є платою за надану послугу з користування кредитними коштами (Постанова Верховного Суду (ВС)  від 12.07.2019 у справі за № 804/888/16).

(2) Проте відсутні правові підстави для включення фізичною особою-підприємцем до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, сплачених сум вартості послуг страхування відповідальності за заподіяння шкоди третім особам при здійсненні митної процедури транзиту, добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом (CMR), добровільного страхування вантажу (Постанова ВС від 10.11.2020 у справі за № 818/1439/16) і у цій справі колегія касаційного суду зазначила, що наведений у цій нормі [пп. 177.4.4 ПКУ] перелік витрат, який є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

(3) витрати на оплату мобільного зв’язку є витратами фізичної особи-підприємця (Постанова ВС від 20.10.2020 у справі за № 825/674/17). Суд першої інстанції в мотивувальній частині зазначив наступне: «щодо посилань представників відповідача про непідтвердженість використання мобільного зв'язку безпосередньо при здійсненні господарської діяльності, зокрема, угодами, розрахунковими документами, що надаються оператором мобільного зв'язку абоненту, у яких відображається час переговорів, номер адресата, а також вартість розмов, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме деталізованою інформацією про розрахунки за телекомунікаційні послуги.

При цьому, на думку суду, зазначення номерів адресатів жодним чином не вплине на встановлення мети, з якою використовуються послуги зв'язку. За врахуванням характеру діяльності позивача у сфері транспортних послуг, послугами зв'язку можуть користуватися як водії транспортних засобів під час відряджень, що перебувають у трудових відносинах із позивачем, так і він особисто з метою координації питань господарської діяльності, прийом замовлень, тощо.

(4) оренда транспортного засобу, який підлягає нотаріальному посвідченню є нікчемним з моменту його укладання, а тому витрати, понесені у зв’язку з такою орендою не можуть вважатися витратами в розумінні пп.177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПКУ (Постанова ВС від 27.08.2020 у справі за № 818/1549/17).

(5) витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів можуть бути включені до витрати, проте слід довести факт використання таких паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності (Постанова ВС від 20.08.2020 у справі за № 813/2737/16), у цій справі фізична особа-підприємець здійснювала продаж будівельних матеріалів і купляла паливно-мастильні матеріали, проте не надала будь-яких документів щодо розрахунку використання палива, а чеки лише підтверджують факт придбання, а не використання в господарській діяльності.

(6) У справі за № 806/2433/16 ВС та Житомирський апеляційний адміністративний суд і хоч  зазначили в описовій частині своїх рішень про те, що в ході податкової перевірки позивачем не було включено до ціни товарів витрати на аудиторські (бухгалтерські) послуги, проте мотиви цих постанов звелися до того, що витрати, перераховані в пп. 177.4.4. п. 177.4 ст. 177 ПКУ є вичерпними, а тому не було підстав для включення фізичною особою-підприємцем витрат на аудиторські послуги. 

***

Поміж іншого слід пам’ятати, що (1) витрати мають бути фактично здійснені, (2) стосуватися господарської діяльності (бути використані, а не просто зроблені), і (3) такі витрати мають бути підтверджені первинними документами, - аби мати хоч якісь шанси на успіх у суді, якщо, наприклад, понесені витрати платника податків буквально не перераховані в пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПКУ. 

Так, Запорізьким окружним адміністративним судом по справі за № 808/2630/17 було закцентувано увагу на тому, що за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є наявність одночасно таких умов, як (1) реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг),  (2) використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також (3) документальне підтвердження понесених витрат. 

… суд зазначає, що  наданих позивачем суду документів щодо понесених позивачем витрат при придбанні товарів і послуг недостатньо для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів, робіт або послуг. … суд дійшов висновку що, відповідачем доведено порушення ОСОБА_1   пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.2 статті 177, пункту 177.4 статті 177 (чинними на момент вчинення порушення) ПКУ, а саме що ОСОБА_1 у деклараціях про майновий стан і доходи за 2014 рік та 2016 рік віднесено до складу витрат вартість товару, який не було реалізовано, тобто не отримано дохід, та які не було використано у господарській діяльності. 

Така позиція суду першої інстанції була підтримана і колегією касаційної інстанції (Постанова ВС від 16.09.2020 у справі за № 808/2630/17). 

***

Підсумовуючи зазначене вище, питання віднесення інших витрат, які буквально не зазначені в пп. 177.4.4. п. 177.4 ст. 177 ПКУ, є досить спірним, з огляду на позицію судів, проте завжди існують шанси довести свою позицію, якщо наявні первинні документи, здійснені витрати, а такі витрати були використані в господарській діяльності фізичної особи-підприємця загальносистемника.