Чому Медведчук програв цю справу

Київський апеляційний суд скасував у більшій частині рішення Дарницького районного суду про заборону розповсюдження накладу книги "Справа Василя Стуса" зі згадками про В. Медведчука.

Чому це сталося?

Не тому, що Вахтанга Кіпіані і Видавництво «Віват» представляли в суді круті адвокати (ну або не тільки тому :).

Перша причина. Цю справу не треба було починати. Тут Медведчука банально підставили його адвокати. Сам він книгу не читав – і визнавав це публічно. Адвокати, певно, запевнили, що все буде, як завжди: перемога в усіх інстанціях. Але тут не так сталося, як гадалося. Через інформаційну хвилю, спричинену судовим розглядом, продажі книги зросли в рази. За версією профільного сайту «Читомо», «Справа Василя Стуса» стала найпродаванішою книгою 2020 року в Україні.

Друга причина. Судді вже не такі слухняні, як за часів Януковича. Багато хто приймає справедливі рішення, незважаючи на досі існуюче «телефонне право» (яке давно слід було б перейменувати з огляду на використання сучасних месенджерів). Суд першої інстанції просто заклав «міну уповільненої дії» - коли свідомо вийшов за межі позовних вимог. Таке рішення апріорі не могло встояти в апеляції. Апеляційна інстанція чітко зробила свою справу. Чесні судді є. Оціночні судження про публічну особу не можуть бути спростовані за визначенням.

Третя причина. Колосальний тиск громадської думки. Громадянське суспільство вже є. Фактична заборона книги за позовом проросійського політика викликала глибоке обурення десятків тисяч людей, які до цього не цікавились ні політикою, ні судовою системою, ні долею Василя Стуса. Добре це чи погано, але судді – це теж частина суспільства. Вони не можуть бути абсолютно вільними від громадської думки.

P.S. Сьогодні багато разів чув одне запитання: чи буде Медведчук подавати касаційну скаргу до Верховного Суду? Не буде. І так давно не радий, що вляпався.