Дана стаття має на меті через конкретний приклад створення нацпарку продемонструвати нові зміни в забезпеченнні соціально-економічних, екологічних прав громадян, місцевих жителів
Географічне розташування України, її природні ресурси, людський потенціал та багато інших складових, вирізняють та роблять її унікальною на світовій карті. Обравши напрям європейської інтеграції, євроатлантичну спрямованість та долучившись до системних дій щодо запобігання антропогенним змінам клімату, держава прийняла зобов'язання, а саме здійснення безпосередніх вчинків за рядом векторів, які повинні бути спрямовані на системні та комплексні зміни.
Проблема відсутності системного підходу до проблеми зміни клімату в цілому унеможливлює прийняття управлінських рішень щодо забезпечення запобігання зміні клімату та адаптації до неї в масштабах усієї економіки країни та окремого регіону. Дзеркальним відображенням зазначеного є соціологічне дослідження, проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічною службою Центру Разумкова [1]. У питанні про те, чи можливе економічне зростання держави без завдання шкоди довкіллю, думки респондентів поділилися: 46% опитаних вважають, що це можливо, тоді як 41% – що ні. Такі важливі для природоохоронної діяльності поняття, як участь громадськості у розробленні та здійсненні заходів щодо охорони довкілля або участь в обговоренні питань, що можуть впливати на екологічну ситуацію в країні, відзначили в контексті екологічних прав 34% опитаних.
Як засвідчують результати парламентського контролю Уповноваженого з прав людини, незважаючи на правові та політичні ініціативи України у сфері захисту навколишнього середовища як на національному, так і на міжнародному рівні, стан забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, вільний доступ до інформації про стан довкілля, участь громадськості у прийнятті екологічно важливих рішень є незадовільним [2].
У 2014 році Уряд України розробив стратегію адаптації національного екологічного законодавства до acquis ЄС, яку було оновлено у 2015 році [3]. У 2015 році Кабінетом Міністрів [4] було затверджено 21 План дій щодо впровадження 26-ти екологічних директив та регламентів ЄС, які визначають заходи для міністерств та відомств для своєчасного впровадження природоохоронного законодавства ЄС. Зазначені плани мають важливе значення для забезпечення прозорості та здійснення ефективного моніторингу впровадження з боку громадянського суспільства. Водночас Урядовий звіт про імплементацію Угоди про асоціацію 2017 року показує, що успіхи в галузі охорони довкілля є обмеженими, оскільки реалізація більшості планів значно затримується. Наприклад, прогрес у реалізації заходів, запланованих на 2017 рік в екологічному секторі оцінювався на рівні 27%, тоді як загальний прогрес у всіх секторах становить 41% [5].
Боротьба зі зміною клімату є глобальним викликом, який вимагає широкої міжнародної співпраці, консенсус щодо якої знайшов відображення у низці послідовно укладених міжнародних угод: РКЗК ООН, Кіотському протоколі, Паризькій угоді. Враховуючи те, що за допомогою інструментів, передбачених першими двома угодами, суттєвого скорочення викидів парникових газів досягти не вдалося, 195 країн світу, у тому числі основні потужні економіки, уклали Паризьку угоду, яка набрала чинності 4 листопада 2016 року.
Водночас виконання нових завдань, спричинених ратифікацією Україною Паризької угоди та подальшою імплементацією її положень, потребує формування цілісної і послідовної державної політики у сфері зміни клімату відповідно до політики міжнародних організацій з урахуванням провідних світових практик, а також особливостей національних умов, можливостей, потреб і пріоритетів регіональної політики.
Крім того, Стратегія державної екологічної політики України на період до 2030 р. [6], разом із підписанням Угоди про асоціацію України з ЄС, та з урахуванням фінансової спроможності держави передбачає реалізацію державної політики у сфері зміни клімату та забезпечити розбудову міст та інших населених пунктів з урахуванням вимог адаптації до змін клімату.
Отже, у процесі імплементації Угоди про Асоціацію більше уваги має бути приділено регіональному контексту, а саме, покращення інформування про виклики і переваги імплементації європейського законодавства та залучення органів місцевої влади до вироблення політики та врахування їх інтересів при розробці планів, програм, законодавства, спрямованого на реалізацію Угоди про асоціацію в частині охорони довкілля з урахуванням обмежень та переваг визначеної території.
Оскільки у світі природоохоронна діяльність вважається одним із головних пріоритетів розвитку більшості держав, а національні природні парки є об’єктами найвищого рівня заповідності, увага до об’єктів та територій природно-заповідного фонду має приділятися як на державному рівні, так і з боку міжнародних організацій та фондів.
За останні кілька років 271 природний об’єкт в Україні увійшов до Смарагдової мережі Європи, 14 лісових ділянок отримали статус спадщини ЮНЕСКО, а 6 водних об’єктів отримали статус водно-болотного угіддя міжнародного значення. В країнах ЄС рівень заповідності сягає в середньому 18%, тож Україні ще є над чим працювати.
На сьогоднішній день, одним із таких досягнень є створення Національного природного парку «Нобельський» (Указ Президента України №131/2019 11 квітня 2019 року ) [7].
Пропоную конкретизувати переваги створення Національного природного парку «Нобельський» та значний рекреаційний потенціал для місцевих жителів і продемонструвати реальний вплив міжнародної, національної політики на успішне забезпечення та реалізацію екологічних прав громадян.
Територія Національного природного парку «Нобельський» є своєрідним екологічним коридором для біорізноманіття наземних і водних екосистем. Важливим є і те, що ця територія, знаходячись практично в центрі Східної Європи, є одним з небагатьох куточків, де в значній мірі збереглись природні, мало перетворені наземні й водно-болотні ландшафти.
Відповідно до офіційного обґрунтування створення Національного природного парку «Нобельський», більшість території парку входить до складу об’єкту Смарагдової мережі Stokhіd-Nobel UA 0000168 і межує з об’єктами Смарагдової мережі на заходів - Prypiat-Stokhid National Nature Park UA0000044 та Rivnenskyi Nature Reserve UA 0000023 , яка створюється в Україні відповідно до Бернської конвенції та Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
До соціально-економічних наслідків створення Національного природного парку «Нобельський», відноситься включення природоохоронних, наукових та рекреаційних ділянок, що дасть можливість планомірно розвивати чисельні напрями господарської діяльності у регіоні із залученням коштів Державного бюджету, коштів міжнародних організацій, благодійних внесків тощо. Для здійснення природоохоронних заходів будуть залучатись місцеві природоохоронні, освітньо-виховні, будівельні та інші організації, що сприяють розвитку регіону в цілому.
Фактично, рекреаційна діяльність на території парку є прямою інвестицією в економічний розвиток регіону. Вона здійснюється шляхом створення сприятливих умов для відпочинку відвідувачів на лоні природи і включає: облаштування екологічних та туристських маршрутів та зон відпочинку; організацію екологічних таборів для школярів та молоді; залучення місцевого населення до рекреаційної діяльності (надання платних послуг відвідувачам щодо розміщення, харчування та супроводу); надання інформаційних послуг; залучення та співпраця з рекреаційними закладами регіону щодо відвідування території парку; забезпечення додержання вимог щодо відвідування території; попередження правопорушень та засмічення і захаращення території; реалізації заходів з профілактики та захисту природних комплексів від шкідників та хвороб; запобігання виникненню пожеж та інших надзвичайних ситуацій тощо.
Отже, створення Національного природного парку «Нобельський» дасть можливість і поштовх для розвитку малого туристичного та іншого бізнесу. Розвиток туристичної інфраструктури буде сприяти створенню нових робочих місць, активізує роботу закладів торгівлі, культурно-побутового та транспортного обслуговування. До обслуговування туристів і постачання продуктів харчування будуть долучені місцеві жителі, які отримають від цієї діяльності додаткові прибутки.
На сам кінець, хочу навести статистику, яка на мій погляд, має стати стимулом для реального втілення усіх вищезазначених глобальних міжнародних та національних екологічних політик на локальному рівні, щоб забезпечити конституційне право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля: у 2018 році, за екологічними показниками, Україна займала 109 місце серед 180-ти країн [8] у той час, як більшість країн держав-членів ЄС входять до перших 30-ти.
Список використаних джерел:
1. Соціологічне дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Центру Разумкова // [Електронний ресурс] // – Режим доступу: https://dif.org.ua/category/opinion-polls
2. Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (п. 1.4. Основні проблемні питання у сфері дотримання права людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля )[Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.ombudsman.gov.ua/ua/page/secretariat/docs/presentations/
