Пам'ять Героїв Крут – без права на трагічні помилки

Герої Крут назавжди закарбували свої імена в історії визвольних змагань українського народу. Що залишимо після себе Україні ми?

Вкотре схиляючи голову перед подвигом наших юнаків під Крутами маємо згадати про причини трагедії, що призвели до загибелі молодого цвіту українського народу від більшовицьких штиків.

Слід із сумом визнати, що керівництво Центральної Ради не мало належної народної підтримки – армія та широкий загал були заражені соціалістичними ідеями. Ідея Української державності цікавила народ лише настільки, наскільки вона дозволяла вирішити нагальні соціальні питання робітників та селян. Центральна Рада існувала у відірваному від реалій світі власних ілюзій, що і призвело до ситуації, коли, за словами Володимира Винниченка: «Єдиною активною міліарною нашою силою була наша інтелігентна молодь і частина національно-свідомого робітництва». При цьому, в умовах, коди солдати і селяни масово переходили на бік більшовиків, влада усіма силами закликала студентську молодь «негайно прийти на допомогу своєму краєві і народові». І такі Герої знайшлися…

Проте студентів-патріотів фактично кинули на вірну смерть. У своїй книзі «Війна і революція в Україні» Дмитро Дорошенко згадує події під Крутами так: « Когда со стороны Бахмача и Чернигова двинулись на Киев большевистские эшелоны, правительство не могло послать для отпора ни единой воинской части. Тогда собрали наскоро отряд из студентов и гимназистов и бросили их – буквально на убой – навстречу прекрасно вооруженным и многочисленным силам большевиков. Несчастную молодежь довезли до станции Круты и высадили здесь на «позиции». В то время, когда юноши (в большинстве не державшие в руках ружья) бесстрашно выступили против надвигающихся большевистских отрядов, начальство их, группа офицеров, осталась в поезде и устроила попойку в вагонах; большевики разбили отряд молодежи. Увидев опасность, находившиеся в поезде поспешили дать сигнал к отъезду… Путь на Киев был теперь совершенно открыт ».

Отже, уряд Центральної Ради залишився покинутим народом та армією і в такій безнадійній ситуації вирішив захиститись від добре озброєної більшовицької армії кількома сотнями шкільної молоді – ентузіастів української національної ідеї.

Сьогодні спостерігаємо схожу ситуацію, коли влада під гаслами національного відродження все далі відривається від нагальних потреб народу і живе в одірваному від реалій світі. При цьому, влада розраховує на безмежну підтримку десятків тисяч добровольців і волонтерів, котрі змогли у 2014 році зупинити розгортання воєнного конфлікту на сході. Масштаб інший, але принципи дій влади так само цинічні. Який же матимемо результат, пам’ятаючи про історичні уроки?

Герої Крут назавжди закарбували свої імена в історії визвольних змагань українського народу. Що залишимо після себе Україні ми?

Отже закликаємо президента, владу та громадськість України долучитися до нашої роботи щодо перепоховання Героїв Крут на Аскольдовій могилі.

Патріоти не вмирають допоки живе наша совість!