Люди в центрі змін: як Франковий університет створює сучасне академічне середовище

Гідні умови праці, професійна автономія, доступ до ресурсів і підтримка – це не додаткові привілеї, а фундамент успішної інституції.

Сучасний університет – це не лише місце передачі знань, а академічна спільнота, у якій кожна роль має значення. Від викладачів і дослідників до працівників адміністрації, технічних служб, бібліотек, музеїв чи ботанічного саду – усі вони щодня формують те середовище, що визначає якість освіти, науки та повсякденного досвіду студентів. Європейські університети доводять: гідні умови праці, професійна автономія, доступ до ресурсів і підтримка – це не додаткові привілеї, а фундамент успішної інституції. Українські університети, навіть в умовах війни, мають прямувати цим шляхом – з урахуванням своїх реалій і викликів.

Визнання, розвиток, справедливість

Мотивація починається з простого: гідного визнання праці, прозорої системи заохочення та реальних можливостей для професійного зростання. Один із пріоритетів – формування чіткої політики винагороди за внесок у розвиток університету: участь у міжнародних проєктах, створення інноваційних курсів, адміністрування цифрових рішень, акредитацію освітніх програм, викладання іноземною мовою. Не менш важливо – гідно відзначати наукові публікації, підручники, монографії та ефективну організаційну й адміністративну роботу.

Ці підходи мають бути доповнені прозорими механізмами фінансової мотивації для гарантів і робочих груп освітніх програм. Формування бюджетів програм із передбаченими витратами на промоцію та розвиток – одна з кращих європейських практик, що дозволяє підвищити якість і автономність освітнього процесу.

Окрему увагу варто приділити кар’єрним траєкторіям. Має бути створена система розвитку компетенцій як для викладацького, так і адміністративного персоналу – з відкритими можливостями для зростання, навчання, лідерства. Школи лідерства, підтримка жіночого представництва в управлінні та науці, відкриті конкурси на всі адміністративні та керівні позиції формують нову культуру прозорості та відповідальності.

Час для того, що справді важливо

Один із ключових викликів для українських університетів – створити умови, за яких викладачі зможуть зосередитися на головному у своїй роботі: якісному викладанні та наукових дослідженнях. Зменшення адміністративного навантаження – необхідний крок, що включає перехід до електронного документообігу, автоматизацію типових процесів і делегування непрофільних функцій.

Не менш важливо – переосмислити саму структуру викладацького навантаження. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки наукової роботи в закладах вищої освіти», підписаний Президентом 8 квітня, передбачає зменшення річного обсягу навчального навантаження для науково-педагогічних працівників – з 600 до 460–480 годин на ставку. Це не лише дає змогу зосередитися на дослідженнях, а й закріплює мінімальну частку наукової діяльності – не менше 30% робочого часу.

Документ також відкриває гнучкі можливості для залучення до викладання фахівців-практиків – без обов’язку провадити наукову діяльність. Це дозволяє університетам самостійно формувати баланс між теоретичним і практичним компонентами освіти.

Йдеться не про формальну зміну. Щоб нові норми стали дієвими, необхідно створити відповідні умови: оптимізувати навчальні формати за рахунок самостійної та проєктної роботи студентів, розвивати цифрову інфраструктуру, впроваджувати сучасні підходи до організації освітнього процесу. Лише тоді зменшене навантаження стане не цифрою на папері, а реальним ресурсом для професійного зростання.

Умови, в яких комфортно працювати

Якісна освіта починається з простого запитання: чи зручно тим, хто її забезпечує? Потрібне не лише планування часу, а й середовище, яке дозволяє працювати ефективно – викладати, досліджувати, розвиватися.

У першу чергу – сучасні офіси та навчальні простори. Пріоритет – модернізація застарілих приміщень, стабільний високошвидкісний інтернет, резервне живлення, надійна техніка й доступ до всіх необхідних інструментів.

Цифрова інфраструктура – ще один ключовий елемент. Сучасна LMS, інтерактивні платформи для гібридного навчання, доступ до провідних наукових баз, використання інструментів штучного інтелекту – усе це має бути не винятком, а стандартом.

Комфортна робота – це також можливість відновлюватися. Зони відпочинку, підтримка ментального здоров’я, профілактика вигорання, доступність простору для людей з інвалідністю, інфраструктура для працівників із дітьми – важливі елементи, що напряму впливають на щоденну ефективність.

Інтеграція в європейський освітній простір

Університет не може розвиватися ізольовано. Європейські практики показують: міжнародна відкритість – це основа якості, визнання та доступу до нових можливостей.

Інтеграція у світову академічну спільноту включає системну роботу з міжнародними рейтингами, участь у професійних об’єднаннях, співпрацю з європейськими університетами. Це і спільні програми, і академічна мобільність, і грантові ініціативи. Університет має бути присутній на таких майданчиках, як Європейська асоціація міжнародної освіти (EAIE), брати участь у створенні подвійних дипломів, міжнародних дослідженнях і короткострокових стажуваннях.

Важливо не лише брати участь у проєктах, а й розвивати інфраструктуру для цього: цифрові сервіси на кшталт Erasmus Dashboard, підтримка мобільності, співпраця з бізнесом і фондами, просування освітніх програм на глобальному рівні.

Таке залучення – не про престиж заради престижу. Це шлях до нових ресурсів, до взаємного навчання, до того, щоб українські університети були частиною світового академічного ландшафту – і зберігали при цьому власну унікальність.

Формування університету майбутнього – це не лише про візії, а про щоденну роботу з людьми, які створюють цей простір. І викладачі, і адміністративний персонал, і всі, хто забезпечує навчальний процес, мають відчувати, що є підтримка, перспектива, справедливість.

Найкращі зміни – ті, які працюють не лише на стратегічному рівні, а відчуваються в щоденній роботі. І саме такими мають стати зміни в університетському середовищі – реальними, відчутними й орієнтованими на розвиток.