Правова культура vs правовий нігілізм

Дії «євробляхерів» - яскрава демонстрація правового нігілізму, який є абсолютно неприйнятним у країнах з усталеною демократією.

До написання цієї статті мене спонукали події останніх тижнів – маю на увазі акції так званих євробляхерів, які неабияк попсували нерви як владі, так і пересічним українцям. Хочу, аби шановна аудиторія зрозуміла мене правильно: я обома руками за демократію, за свободу зборів і мітингів, проте ті ганебні дії, що ми їх спостерігали практично по всій Україні, не мають жодного стосунку до демократичних засад. Вони натомість демонструють повну відсутність елементарної правової культури.

Аби наша розмова була більш предметною, слід розібратися з термінологією. Почнемо з правової культури. Вікіпедія дає таке визначення цього терміна: «Правова культура суспільства — це різновид загальної культури, який становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі права і стосується правової реальності даного суспільства».

На превеликий жаль, слід констатувати, що для українського соціуму зазначена система цінностей не стала органічною, тобто такою, котрої слід дотримуватися за будь-яких обставин. Подібний стан речей обумовлений  силою-силенною різних причин – історичних, ментальних тощо. Іншими словами, той постулат, який був вироблений ще в часи створення Римського права, – закон суворий, але він закон – не є аксіомою для українців.

Українську байдужість у цьому питанні яскраво ілюструє популярний вислів: закон як дишло, куди повернули, туди і вийшло. Причому така «народна мудрість» сповідується всіма верствами нашого суспільства. Марно вимагати дотримання норм законодавства від пересічних громадян, якщо вони роками спостерігають, як ці норми порушують державники.  А вся жахливість ситуації полягає в тому, що наше суспільство отруєне бацилою правового нігілізму, що являє собою (за визначенням тієї ж Вікіпедії) «…деформаційний стан правосвідомості особи, групи, суспільства, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій…»

Так  от дії «євробляхерів» - яскрава демонстрація правового нігілізму, який є абсолютно неприйнятним у країнах з усталеною демократією. Люди свідомо порушили закон, бо завезли в Україну нерозмитнені автомобілі, ухилившись від сплати податків і протипоставивши себе більшій частині суспільства – тим автовласникам, котрі при купівлі іномарок чесно розрахувалися з державою. Найбільше обурює той факт, що навіть після того як Верховна Рада пішла на певні поступки і прийняла закон, який дозволяє легалізувати незаконно ввезені авта, сплативши адекватні суми в бюджет, ця порівняно нечисельна група автомобілістів продовжує шантажувати владу, вимагаючи преференцій.

До слова, влада потрапила у дуже незручне становище. Перед виборами можновладці не надто настроєні на загострення ситуації і втрату доволі значної кількості голосів потенціальних виборців, А з іншого боку, йти на поступки шантажистам і пошити в дурні більшу частину електорату теж не зовсім обачно.

Мені, як правникові, видається, що порушники закону мають отримати рішучу відсіч, бо інакше ми ризикуємо відкрити «скриньку Пандори». Адже якщо влада піде назустріч протестувальникам і скасує акцизні збори, то де гарантія, що завтра на вулиці не вийдуть власники незаконної зброї чи люди, які хочуть завозити айфони в Україну без розмитнення тощо.  Зрештою, за такою логікою може виходити будь-хто і вимагати будь-чого.

Як уникнути такого розвитку подій? Відповідь проста: треба будувати правову державу, не фейкову, а реальну. А для цього необхідно створити якісну законодавчу базу, виписати чіткі механізми дії кожного законодавчого акта і  дати суспільству відкритий доступ до правової інформації. І хай не відразу, а поступово люди все ж зрозуміють, що ігнорування законів – шлях в нікуди, а свобода дає право робити не те, що нам хочеться, а те, що не шкодить іншим.