Можливості щодо зайнятості

Підвищення рівня зайнятості, що мало місце в Україні у докризові десять років, відбулося в основному за рахунок збільшення числа працюючих у незахищених умовах або неформально зайнятих.

Підвищення рівня зайнятості, що мало місце в Україні у докризові десять років, відбулося в основному за рахунок збільшення числа працюючих у незахищених умовах або неформально зайнятих.

o       Зайнятість у неформальному секторі економіки зросла з 14,8% - у 2000 р. до 22,1% - у 2009 р., або майже на 1,5 млн. осіб.

Цікавим є факт, що після перших реформ у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування[1] спостерігалася перша хвиля зменшення динаміки щорічних темпів зростання зайнятості у неформальному секторі економіки (з 1,6 відсоткових пункти - у 2000 р. до 0,1 відсоткових пункти – у 2002 р.). Після цього щорічні темпи зростання зайнятості набули максимального значення у  2004 р. і 2005 р. (відповідно по 2,2 і 2,1 відсоткових пункти), що співпадає із часом початку запровадження пенсійної реформи в Україні^.[2] Вже у наступні роки відбулося значне уповільнення зростання зазначеного показника і навіть його зменшення у 2008 р. (до -0,5 відсоткових пункти). І тільки початок фінансової кризи призвів знову до його зростання у 2009 р. і 1 півріччі 2010 р. (відповідно на 0,3 і 0,2 відсоткових пункти).

В Україні сьогодні існує нагальна потреба у продовженні моніторингу ринків зайнятості та праці – не лише через кризу, а й для оцінки дієвості політичних заходів у відповідь на кризу. Одним із таких заходів може стати продовження реформ у сфері оподаткування доходів населення та загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі пенсійного страхування та зайнятості.

Рівень зайнятості в Україні вищий у сільській місцевості, ніж у містах, де проживає більшість населення.

Зайнятість серед молоді віком 15-34 роки у 2009 р. перебуває на дуже низькому рівні - 37,3% і продовжує знижуватися, що потребує прийняття негайних політичних рішень спрямованих на більш широке залучення молоді до праці. У цьому контексті було б важливим провести оцінку національного законодавства та практики договірного регулювання організації і вибудови перспектив службової або професійної кар’єри на виробництві. Це дуже важливо для зайнятості молоді та її працевлаштування після отримання освіти.