Чи варто Україні перейти на повністю професійну армію? Чи доцільно це з точки зору державних витрат? Чи підвищить це обороноздатність?
Я підтримую в питанні професійної армії нещодавно, несподівано для мене, висловлену позицію Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова: так професійній армії.
З точки зору боєздатності, професійний солдат, який має відповідну фізичну й психологічну підготовки, роками вироблені вузько-професійні навики, не йде навіть у порівняння з мобілізованим або призваним цивільним.
З позиції духу нації, безоплатна армія, армія, в яку багатьох загнали примусом, у затяжному конфлікті швидко стане непідйомним вантажем. Адже за рік навряд чи можна стати професійним воїном. Однак за рік у непідготовленої людини в зоні бойових дій легко може відбутися психологічний злам. І куди піде така людина після демобілізації, може в банду, де звично вирішувати питання зброєю, а власність і життя іншого цінуються не високо?
Не виключаю, що для цивільних осіб необхідно проводити короткострокові військові збори. Надавати їм короткий курс військової підготовки в розрахунку на випадок повномасштабної, тотальної війни, де до зброї доведеться стати кожному. Але до лав воєнізованих підрозділів мають іти лише добровольці, на професійній основі й за плату. Адже як може прожити сім'я воїна рік, якщо той служить безкоштовно, хіба тут до бойового духу та дисципліни?
Кажуть бюджет не витримає професійну армію. Думаю, це не зовсім так. Адже армія аматорів велика, в декілька разів більше професійної. Кошти в ній часто йдуть не туди. І тому витрати не менші. До того ж ловити тих, хто після демобілізації перейде на той бік законності - завдання дуже дороге! Припускаю, що А. Аваков як міністр МВС перший відчув відповідні посили, тому й висловив таку позицію.
Сподіваюсь на адекватну реакцію Президента України. Адже навряд чи він особисто погодився б, аби його життя охороняли люди, яких примусили це робити, без відповідної підготовки, схоплені в селі у Вінницькій області, й які не маючи заробітку, легко займуться замість охорони, чимось іншим: контрабандою, бандитизмом або продажем державних таємниць. Все тут написане вже давно не нове. Воно відоме ще давнім військовим стратегам Риму й Китайських королівств, навряд чи варто тут видумувати щось нове, українське.
