Panem et circenses! (хліба та видовищ)

Ми відійшли від впливів Парламенту та Президента на процеси призначення суддів, а тим часом, в одній з передових європейських держав, з яких ми намагаємося брати приклад, йде реакційний відкат!

Ми так звикли запозичувати чужий досвід, брати з когось приклад, рівнятись на кращих, що інколи важко збагнути одну просту річ – насправді у кожного є власні проблеми і «добре там, де нас немає». Знання міри у всьому, здатність бачити всі плюси і мінуси та, як належить, без прикрас, сприймати об’єктивну дійсність – це ті вміння, без яких не обійтись в процесі модернізації будь-якої сфери суспільного життя. Повномасштабна судова реформа, яка нині триває в Україні, тому яскраве підтвердження.

Нагадаю, ця реформа вміщує в собі три складові: законодавчу, інституційну та кадрову. Першим кроком для впровадження законодавчої складової було прийняття змін до Конституції України в частині Правосуддя та нової редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів», другим стало прийняття Закону України «Про Конституційний Суд України» (сьогодні Верховна Рада України прийняла цей надважливий закон). Третім кроком має стати прийняття нового процесуального законодавства, яке забезпечить якісним інструментом оновлений український суд. В рамках реалізації інституційної складової судової реформи відбулось перезавантаження роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя. Також завершується формування складу нового Верховного Суду. Для цього проводяться постійні консультації з європейськими інституціями та експертами, узгоджується кожен крок. Українці хочуть змін. Прагнуть якісних справжніх перетворень, очікують титанічного зсуву правової свідомості майбутніх суддів в бік верховенства права та незалежності від будь-чиєї політичної волі. Для цих очікувань (законних сподівань) є всі підстави: вперше в історії нашої держави ні Верховна Рада ні Президент не мають законодавчих підстав впливати на процес добору та кар’єрний ріст представників судової влади.

Вважаєте, що це не великий здобуток?

Тоді для порівняння ситуація в дружній Польщі. Як повідомили польські колеги, вчора в Сеймі (нижній палаті парламенту) було підтримано проект закон упро Національну Раду Судів (текст за посиланням). Відтепер члени данного органу визначатимуться парламентом (а не обиратимуться суддями) , що само собою йде наперекір правилу «суддя обирає суддю». Тепер де-факто Рада буде повністю залежна від правлячої партії. Крім того, в чора був запропонований новий законопроект про Верховн ий Суд ( після роз пуску Конституційного Трибуналу Верховний Суд залишився єдиним вищим судом, який захищає верховенство права). (текст за посиланням). Цей з акон фактично ліквідуєВерховний Суд і створює новий, з новими суддями. Знайома ситуація?))) Так! Але з суттєвою відмінністю!!! Судді з колишнього складу Верховного Суду можуть залишитися в новому суді у випадку, якщо їх (пере)призначить Міністр Юстиції Польщі. Таким чином, виконавча влада визначатиме, хто виконуватиме функції судової влади на найвищому рівні. Це по суті стане кінцем незалежних судів.

Юридична спільнота Польщі не має сумнівів, що ці обидва проекти будуть підтримані верхньою палатою Парламенту та підписані Президентом. Ідеологи правлячої партії з промовистою назвою «Право та Справедливість»( Prawo i Sprawiedliwosc ) зазначають, що таким чином повертають «правосуддя назад до людей».

Примітно, що декілька тижнів тому відбулась велика Правнича Асамблея, під час якої авторитетними польськими юристами, суддями, адвокатами було засуджено такі законодавчі ініціативи. На жаль, партійний популізм переміг – голос розуму та європейських партнерів не був почутим. Поцікавилась, яким чином громадяни реагують на подібні новації, адже основним бенефіціаром правосуддя є народ. Виявляється, більша частина суспільства не розуміє, що насправді відбувається!!! Вони задоволені тим, що уряд виділяє по 500 злотих на кожну дитину щомісячно. Своєрідний підкуп, який створює потрібний ефект маскування подальшої узурпації судової влади. А дехто відверто вважає, що зміни в судовій системі ніяк не впливають на їхнє життя. Люди кажуть: ОК, політики і судді воюють одне з одним за владу, це «просто бійка еліт без жодних наслідків для простих людей» (!).

Українці, які уважно спостерігають за судовою реформою та конкурсом до Верховного Суду, будуть шоковані подібним польським досвідом. Ми відійшли від впливів Парламенту та Президента на процеси призначення суддів, а тим часом, в одній з передових європейських держав, з яких ми намагаємося брати приклад, йде реакційний відкат!

Ви можете сьогодні уявити ситуацію, коли суддів нового Верховного Суду, за добором яких ми вже дев’ятий місяць невпинно стежимо, коментуємо, а дехто безкінечно критикує, буде призначати Міністр юстиції, за критерієм політичної доцільності? Таким чином, поки ми демонструємо безпрецедентну відкритість, розглядаємо кожного з кандидатів до Верховного Суду під мікроскопом, в Європі наближаються абсолютно протилежні тенденції! До речі, вчора, під час роботи круглого столу «Конкурс до Верховного Суду: за крок до фінішу», присутні європейські гості – член правління міжнародної Асоціації «Судді для суддів» Е.де Руіндж Вестуурслід та Президент Європейської Асоціації Адміністративних Суддів Е. Целлер в унісон озвучили своє здивування тим фактом, що висновки Громадської ради доброчесності, які по суті мають таку ж саму доказову силу, як і інші дані кандидатського досьє, публікуються у відкритому доступі на сайті Ради. Як діючих суддів, такий стан речей в Україні, їх лякає: повні персональні дані, конфіденційна інформація, особисте життя… Ціною необдуманих вчинків може бути суддівська незалежність.

Та кого це бентежить?

Panem et circenses! (хліба та видовищ)

Ласкаво просимо назад, в … Рим.