Нова система обліку немайнової шкоди — це унікальний інструмент, що фіксує людські втрати війни, допомагаючи відновити справедливість і підтримати постраждалих.
Система обліку немайнової шкоди: коли держава намагається залікувати невидимі рани війни
Кожна війна залишає по собі шрами. Одні помітні — це руїни будинків, розбиті дороги, спалені ліси. Інші ж приховані глибше, у людських душах. Втрата близьких, зруйноване здоров’я, зникнення дітей, розірвані родини — усе це не можна виміряти грошима, але ціна таких втрат колосальна. Саме для фіксації цієї "невидимої" шкоди Україна створила Систему обліку немайнової шкоди, і це, на мою думку, один із найважливіших документів в історії нашої держави.
Як адвокат з багаторічним досвідом, я щодня стикаюся з людськими трагедіями. З 2022 року практично у кожній історії бачу той хаос і біль, які залишає по собі війна. Але зараз ми маємо шанс не лише впоратися з юридичним аспектою завданої шкоди, але й побудувати систему, що стане інструментом для подолання цієї травми.
Невидимі рани та як їх зафіксувати
Уявіть собі жінку, яка втратила дитину через бомбардування. Чи чоловіка, якого насильно вивезли до іншої країни, позбавивши можливості повернутися додому. Як описати їхні втрати? Як юридично зафіксувати біль? Система обліку немайнової шкоди покликана створити механізм, що дозволяє перевести ці трагедії у мову права.
Цей документ впроваджує Систему обліку немайнової шкоди, що стане основою для фіксації й визнання втрат, яких зазнали громадяни через війну: від втрати близьких і здоров’я до примусового переселення чи неможливості доступу до базових прав, як-от освіта чи медицина. Окремо регулюється створення Реєстру даних про дітей, які були депортовані або примусово переміщені внаслідок військової агресії.
В умовах збройної агресії росії мільйони українців опинилися перед лицем трагедій: це сім’ї загиблих, поранені, люди, які стали жертвами насильства чи позбавлені домівок, а також діти, що втратили рідних. Завданням держави є не лише документування цих втрат, але й побудова чіткої системи допомоги постраждалим — від психологічної підтримки до соціального захисту.
Міністерство соціальної політики започатковує Систему обліку інформації про шкоду, яка стане важливим кроком у цьому напрямку. Основними завданнями цієї системи є:
Фіксація шкоди життю, здоров’ю та іншим немайновим правам постраждалих від агресії росії. Це забезпечить прозорий облік і пріоритетність у наданні допомоги.
Акумуляція та верифікація інформації про постраждалих. Зібрані дані допоможуть визначати реальні потреби кожної людини й уникати дублювання чи помилок у реєстрах.
Контроль бюджетних витрат, спрямованих на підтримку постраждалих. Це забезпечить цільове використання державних і місцевих ресурсів для соціального захисту.
Це не просто бюрократична новація, це — спроба почути кожного. Документ зосереджує увагу на таких аспектах, як:
Облік завданої шкоди життю та здоров’ю. Чіткий реєстр потерпілих дозволяє забезпечити прозорість і швидкість у наданні допомоги.
Збір інформації про депортованих дітей та їхні родини. У цьому аспекті Україна піднімає планку на міжнародному рівні. Такі реєстри вже використовуються в деяких країнах для відновлення зв’язків між дітьми та батьками після воєнних конфліктів.
Адаптація державного бюджету до потреб постраждалих. Невидимі рани вимагають реальних грошей для лікування. Від психологічної підтримки до медичних процедур — усе це повинно бути фінансоване й контрольоване державою.
Мінімальна бюрократія — максимальний результат
Ще один важливий момент — це впровадження принципу мінімального бюрократичного навантаження. Люди, які пережили травму, не повинні ходити десятками інстанцій, заповнювати купу паперів чи чекати місяцями, щоб їхні дані внесли до реєстру. Інтеграція з уже існуючими державними реєстрами й можливість подання заяв через "Дію" — це саме той прогрес, який дозволить працювати швидко та ефективно.
У моїй практиці був випадок, коли жінка, яка втратила чоловіка на війні, місяцями намагалася отримати відповідні компенсаційні виплати. Її відправляли з одного кабінету до іншого, кожна довідка вимагала окремого звернення. Уявіть її стан! Якби тоді існувала система, яка дозволяє через одне вікно отримати повну інформацію та підтримку, її біль не був би посилений байдужістю бюрократії.
Міжнародний досвід: уроки для України
Україна тут не є першопрохідцем. Багато країн, які стикалися з військовими конфліктами, уже запроваджували подібні ініціативи. Наприклад:
Боснія та Герцеговина створили базу даних жертв війни, яка дозволила ефективно допомагати постраждалим та відновлювати соціальні зв’язки.
У Руанді, після геноциду, уряд запровадив реєстр постраждалих сімей, який став основою для надання репарацій та психологічної підтримки.
Ізраїль, зі своїми багаторічними конфліктами, має одну з найрозвиненіших систем компенсацій для постраждалих цивільних. Їхній досвід показує, як важливо забезпечити чітке документування шкоди для уникнення повторної травматизації постраждалих.
Ці приклади свідчать: система працює, якщо вона базується на прозорості, доступності й комплексності. І Україна має всі шанси створити щось унікальне, що стане прикладом для інших країн.
Майбутнє системи: як вона змінить життя людей
Система обліку немайнової шкоди не лише спрощує процес подачі заяв і збору інформації. Вона відкриває нову епоху у ставленні держави до своїх громадян.
У перспективі кожна постраждала людина матиме доступ до свого "досьє". Це означає, що, звернувшись до ЦНАПу чи зайшовши у "Дію", ви одразу побачите всі підтверджені факти завданої вам шкоди й доступні види допомоги.
Це важливо, адже такий підхід дозволяє:
Запобігти зловживанням. Якщо дані чітко зафіксовані, виключається можливість маніпуляцій.
Забезпечити довіру до системи. Люди бачать, що держава визнає їхній біль і готова допомагати.
Спростити процес міжнародного судочинства. Реєстри стануть доказами у справах щодо репарацій, які Україна зможе вимагати від рф.
Система обліку немайнової шкоди — це більше, ніж просто документ. Це спроба знайти юридичну мову для опису людського болю. Це міст між травмою і відновленням. Цей законопроєкт став результатом синергії зусиль Уряду, Парламенту, громадськості та міжнародних партнерів, які розуміють важливість документування та реагування на трагедії, що сталися через збройну агресію. Впровадження системи — це не лише юридична процедура, але й вираження турботи держави про своїх громадян, постраждалих від війни.
Як практикуючий український адвокат, я вірю, що цей інструмент дозволить не лише фіксувати втрати, а й повертати віру в справедливість. Бо кожна людина, яка пережила війну, заслуговує на те, щоб її біль був почутий і визнаний. І це — перший крок до зцілення.
