Новели Податкового кодексу щодо оподаткування ризикових страховиків

Дана стаття присвячена нововведенням Податкового кодексу щодо оподаткування страховиків, які здійснюють свою діяльність у сфері страхування ризиків (non-life)

 З 01.04.2011 року набуває чинності розділ ІІІ Податкового кодексу «Податок на прибутокпідприємств», який дещо змінює правила оподаткування страховиків.

 У зв’язку з цим ми раді представити Вам окремі положення зазначеного акта,які так чи інакше пов’язані зі здійсненням підприємницької діяльності вУкраїні.

 Щодо ставки.

 Якщо попередній закон[1]визначав, що доходи страховиків від виконання договорів ризикового страхуванняоподатковуються за ставкою 3 %, то Податковий кодекс встановлює для страховиків загальну податкову ставку[2]незалежно від характеру доходної частини.

 Щодо перестрахування у нерезидентів.

 Якщо попередній закон[3]визначав, що з оподатковуваного доходу страховика не виключаються страхові платежі,сплачені ними на користь перестраховиків-нерезидентів, то Податковий кодексвже не містить таких обмежень.

 Щодо страхових резервів.

 Якщо попередній закон не надавав жодних пільг страховикам щодо формуванняними страхових резервів[4],то Податковий кодекс визначає, що сумазменшення страхового резерву у загальному порядку повинна включатися довалового доходу, а сума відповідного збільшення – до валових витрат[5]. Це означає, щостраховик, відносячи певні суми зароблених премій до страхових резервів управіцілком легально мінімізувати податок на прибуток.

 Щодо регресних вимог.

 Попередній закон прямо не встановлював, що доходи від реалізації регресних вимог до особи, відповідальноїза збитки, включаються до валового доходу страховика, а відтак застосовувалася загальна норма, яка непередбачала включення зазначених надходжень до валових доходів[6].У свою чергу, Податковий кодекспрямо визначає, що доходи страховика від задоволення його регресних вимогповинні включатися до його валового доходу[7].

 Щодо валових витрат страхувальників.

 Попередній законпередбачав, що у загальному порядку віднесення витрат щодо страхування(крім медичного, пенсійного та за обов’язковими видами) до валових витрат платникадозволяється у розмірі, що не перевищує 5 % його валових витрат за звітнийподатковий період[8]. Разом із тим, Податковий кодекс таких обмеженьне встановлює, передбачаючи лише, що таке страхування не повинноздійснюватися на користь сторонніх осіб або працівників підприємства, якщотільки зазначене страхування не є обов’язковим[9].

 З огляду на це підприємства зможуть більш широко використовувати механізмистрахування у своїй діяльності, включаючи відповідні витрати до складу валовихвитрат.