Прослуховування телефонів кандидатів в президенти? Та легко...

Під виглядом «боротьби з підкупом виборців» Кабмін хоче легалізувати стеження за кандидатами в президенти

Законопроект №8270 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства» було зареєстровано у Верховній Раді ще 13 квітня 2018 року з подачі Кабінету міністрів. Проте внесено в порядок денний сесії його було лише 7 лютого цього року – менш ніж за два місяці до дати виборів президента.

І це перше, що насторожує. В нас на всю потужність іде передвиборча кампанія. Здоровий глузд і звичайна логіка підказують, що міняти правила гри в той час, коли ця гра у розпалі – нонсенс. Це не тільки нерозумно, але й небезпечно, адже може прямо вплинути на результати виборів.

Окрім цього до законопроекту є ще декілька вагомих зауважень по суті. Так, у пропонованих змінах до ч. 3 статті 160 КК «Підкуп виборців» пропонується посилити відповідальність шляхом збільшення санкцій у вигляді позбавлення волі до 6 років замість 4 років, котрі є зараз. Таким чином злочин буде перенесено до категорії тяжких, адже згідно ст. 12 КК тяжкими є злочини, покарання за які становить позбавлення волі більше 5 років, але не більше 10. Крім того документом пропонується ввести до КК нову статтю 158-3 «Фальсифікація, підроблення, викрадення або знищення виборчої документації, документів референдуму, печатки виборчої комісії або комісії референдуму». Її також хочуть віднести до категорії тяжких покарання передбачається від 2 до 10 років позбавлення волі,  

Що ж з цього? А те, що таким чином правоохоронці отримають можливість здійснювати негласні слідчі дії у кримінальних провадженнях, що загрожує зловживаннями. Так згідно Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16.11.2012 року такими є сукупність організаційних, практичних прийомів, у тому числі із застосуванням технічних засобів, які дозволяють у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, отримати інформацію про злочин або особу, яка його вчинила, БЕЗ ЇЇ ВІДОМА.

Види негласних слідчих розшукових дій детально описані у вказаній Інструкції та КПК, однак слід звернути увагу на одну із них, а саме: Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, що полягає в негласному проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою, а також одержанні, перетворенні і фіксації різних видів сигналів, що передаються каналами зв'язку (знаки, сигнали, письмовий текст, зображення, звуки,повідомлення будь-якого виду).

Крім того, згідно з п. 3.5 вказаного документу,Негласна слідча (розшукова) дія – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж – доручається лише відповідним підрозділам органів внутрішніх справ та Служби безпеки України. МВС та СБУ. Суб’єкт подання законопроекту – Кабінет міністрів України... Явпевнений, далі додумати можна самому.  Кожен кандидат у президенти, кожна довірена особа може стати суб’єктом подання відповідного клопотання звичайним слідчим до Апеляційного суду, котрий зможе отримати відповідну Ухвалу і негласно стежити за всіма телефонними розмовами, перепискою. І очевидно не всі кандидати стануть цими суб’єктами.

З огляду на вищезазначене, я можу впевнено констатувати, що цей законопроект від початку розроблявся не для посилення боротьби з підкупом виборців, а для легалізації стеження за кандидатами. Певними кандидатами. В свою чергуце – пряма можливість впливу на волевиявлення громадян, адже такий підхід порушує принцип рівності всіх учасників виборчого процесу. 

Окремо підкреслю, що експертний орган при Верховній Раді – Головне науково-експертне управління – у своєму висновку однозначно рекомендував «повернути законопроект суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання». З мотивами і висновками експертів ви можете ознайомитися на сторінці законопроекту на сайті ВР (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63864).

Я ж замість резюме процитую лише один абзац з цього висновку, з котрим я стовідсотково погоджуюсь: «Загалом, звертаємо увагу, що кримінальне законодавство – не панацея від усіх негараздів у суспільстві. Замість посилення кримінальної відповідальності варто було б спрямувати зусилля на нейтралізацію причин та умов, які сприяють зловживанням у виборчому процесі».