Моментом закінчення допиту є закінчення допиту стороною кримінального провадження, наприклад ч. 11 ст. 352 КПК України.
Кожен з практикуючих юристів, адвокатів, які приймаютьучасть в кримінальному процесі, постійно приймають участь у допитіпідозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, експерта щодо відомих їмобставин у кримінальному провадженні.
Однак, в цьому питанні, з прийняттям нового КПК, виникаєбагато різноманітних проблем правильності розуміння та застосування нового КПК,в тому числі при здійсненні допиту в суді.
Досить частою проблемою є не розуміння кола осіб, якіприймають участь у допиті та те, яке це має процесуальне значення та наслідки. Нажаль, таке нерозуміння, досить часто, є і суддів.
Так вийшло в нашій судовій практиці по кримінальнимсправам, що паралельно з «новим» процесуальним Законом, досить частозастосовується, за звичкою, положення «старого» Закону, і ми то і робимо, що«подорожуємо» з минулого в дійсне, і навпаки.
У зв’язку з такими «подорожами» і виникає плутанина танезрозумілість – проблеми правильного розуміння та застосування «нового» КПКУкраїни.
Дуже часто в судовій практиці, ми стикаємося з проблемоютого, що більшість суддів та сторони кримінального провадження не розуміютькола осіб, які приймають участь в допиті, однак, це є дуже важливим длякримінального провадження в суді.
Принциповою різницею, між КПК України 1960 року та КПКУкраїни 2012 року є відсутність, такого поняття, як «судове слідство».
За нормами «нового» КПК України суддя став незалежнимарбітром (ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26 КПК України), а сторони кримінальногопровадження отримали змагальність (ст. 22, ст. 26 КПК України)…
Аналізуючи положення ч. 1 ст. 300, ч. 3 ст. 303, ст. 307,ст. 308, ч. 2 ст. 311 КПК України 1960 року, вбачається, що у допиті свідкаприймали участь наступні учасники процесу: прокурор, потерпілий, цивільнийпозивач, цивільний відповідач, захисник, підсудний, суддя та народні засідателі(до їх виключення з КПК 1960), а також запрошений ним захисник. Така черговістьта таким колом учасників процесу здійснювався допит щодо всіх допитуваних:підсудного, свідка, потерпілого, експерта.
Для точності, необхідно вказати на певну відмінність щодоучасників допиту та порядку допиту підсудного, так як в такому допиті, післяпрокурора мав право допиту громадський обвинувач (ч. 1 ст. 300 КПК України 1960року).
Кримінальний процесуальний кодекс України має суттєвівідмінності щодо кола осіб, які приймають участь у допиті та мають право в йогоучасті, а разом з тим і порядок такого допиту (окрема проблематика).
Для з’ясування кола осіб, які відповідно допроцесуального Закону, мають правило приймати участь у допиті а разом з тим ійого порядку, пропоную проаналізувати зміст ст.ст. 351- 353, ст. 356 КПКУкраїни.
Стаття 351 КПК України визначає, що у допитіобвинуваченого, першим його допитує прокурор, а потім захисник. Разом з тим,далі ч. 1 цієї статті вказує, що «після цього обвинувачуваному можуть бутипоставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем,цивільним відповідачем, представником юридичної особи, щодо якої здійснюєтьсяпровадження, а також головуючим і суддями. Крім того, головуючий має правопротягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення тадоповнення його відповідей».
Таким чином, ми бачимо, що законодавець виділяє тарозмежовує такі поняття, як «допит» та «запитання», що слідує з абзацу 2 ч. 1ст. 351 КПК України: «після цього йому можуть бути поставлені запитання…»,зазначене вбачається і з положень ч. 11 ст. 352, ст. 353, ч. 2 ст. 356 КПКУкраїни.
Таким чином, ми бачимо, що відповідно до ч. 11 ст. 352,353, ч. 2 ст. 356 КПК України, що у допиті приймають участь лице стороникримінального провадження: сторона обвинувачення та сторона захисту, а всі іншіучасники судового процесу, головуючий і судді мають право ставити лише питання,тобто останні не приймають участь у допиті.
Разом з тим, звертаю увагу, що, в допиті приймають участьне сторони кримінального провадження, а лише прокурор та захисник (ч. 1 ст. 351,ч. 6 ст. 352, ст. 353, ч. 2 ст. 356 КПК України), всі інші учасники судовогопроцесу, головуючий і судді мають право ставити лише питання.
Тобто моментом закінчення допиту є закінчення допитустороною кримінального провадження, наприклад ч. 11 ст. 352 КПК України.
Зазначене, має колосальне процесуальне значення тавідповідні, в тому числі і процесуальні наслідки.
Як вбачається з положення ч. 1 ст. 352 КПК України, переддопитом свідок попереджається про кримінальну відповідальність за відмову віддавання показань та завідомо неправдиві показання. За ч. 1 ст. 353 КПК Україниперед допитом потерпілий попереджається про кримінальну відповідальність зазавідомо неправдиві показання.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 95 КПК України, показання– це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допитупідозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їмобставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінальногопровадження.
За таких обставин, вбачається, що показаннями не можутьвважатися відомості, які надані в усній або письмовій формі після допиту, тобтовідповіді на запитання інших учасників судового процесу, головуючого і суддів.А як наслідок, свідок та потерпілий не можуть нести відповідальність завідповіді на запитання інших учасників судового процесу, головуючого і суддів,а разом з тим, свідок не підлягатиме відповідальності за відмову відповідати натакі запитання.
Разом з тим, відповіді на запитання інших учасниківсудового процесу, головуючого і суддів не є джерелом доказів (ч. 8 ст. 95 КПКУкраїни), так як такі відповіді не єпоказаннями.
Зазначене повністю відповідає принципам та основний ідеямКПК України 2012 року, так як, не секрет, що «новий» кримінальний процес засвоєю ідеєю схожий на кримінальний процес в США, де є лише дві сторони:прокурор і адвокат, а між ними незалежний арбітр - суд.
Разом з тим це вбачається принципів: змагальності (ст. 22КПК України), диспозитивності (26 КПК України).
