Цього тижня чинний Президент Росії підписав закон про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі у рамках СНД.
Це був досить красномовний натяк на те, щоб іншікраїни-учасники пришвидшили процес ратифікації. Попри це вУкраїні зазначений процес перебуває на початковій стадії – до парламенту досінавіть не було внесено відповідного законопроекту. І це при тому, що провладнівисокопосадовці помпезно заявляли – даний договір потрібен українськійекономіці, як ковток свіжого повітря. Тоді у чому ж причина подібних зволікань? Спочатку всезводилося до бюрократичної тяганини. Однак учора ця історія отримала новийвиток розвитку. Так, за словами депутата від провладної більшості, головипарламентського підкомітету з питань міжнародної економічної політики, існуючаредакція Договору містить низку протиріч і тому не може бути затверджена. Нібито проектдоговору про зону вільної торгівлі, що був парафований 15 квітня минулого рокув Ялті, і його остаточна редакція, яку підписав, у тому числі, Микола Азаров 18жовтня того ж року в Санкт-Петербурзі – дві різні версії документу, що суттєвовідрізняються. Навіть з’явилися чутки, що наш прем’єр-міністр підписав договірна власний розсуд, вийшовши за межі директив, наданих Президентом. Тим часом урядовийуповноважений з питань співробітництва з Росією та країнами СНД Валерій Мунтіянвже встиг заявити, що жодних підмін договору не відбулося, і що це абсолютно неможливо. Просто хтось когось не правильно зрозумів, а журналісти на додачу всеце ще й перекрутили. На жаль, текступарафованого договору у відкритому доступі немає – з невідомих причин наофіційному веб-сайті СНД міститься позначка про неопублікування документу. Алеми можемо проаналізувати текст підписаного Договору, який, як вже зазначалося,нещодавно було ратифіковано в Росії. Тож, що самеможе принести Україні ратифікація парламентом Договору про зону вільноїторгівлі у редакції, яка була підписана прем’єр-міністрами України, Росії,Вірменії, Білорусі, Казахстану, Киргизії, Молдови і Таджикистану? По-перше, цейдоговір надає суттєву перевагу Росії у взаємовідносинах з Україною, а тому пропобудову економічних відносин на паритетних засадах навіть мова не йде. Хоча подібнапрактика подиву не викликає. Як показує досвід, російська сторона неодноразовозастосовувала різноманітні імпортні обмеження до м'ясо-молочної продукції,цукру українського виробництва. Останній яскравий приклад – «сирна війна». Але повернемосьдо головного. Договором визначено широкий перелік товарних груп, по яким Росіязастосовуватиме експортне мито, тобто при вивезенні цього товару на митницітреба буде сплатити додатковий платіж. Приміром, у цьому переліку міститьсяспирт етиловий (експортне мито – 6,5 % від вартості) та папір (експортне мито –6,5 % від вартості) – товари, що дуже важливі для вітчизняної економіки. А цеозначає, що в кінцевому випадку їхня ціна для українського споживача лишезросте. Однак всі ці тадесятки інших мит не застосовуватимуться, якщо товари ввозитимуться до країниМитного союзу. Саме так Україну і намагаються «затягти» до цього союзу. По-друге,Договір про зону вільної торгівлі у рамках СНД ставить велике питання щодоєвропейських інтеграційних планів України, зокрема, підписання Угоди про зонувільної торгівлі з ЄС. Стаття 18містить застереження про те, що Договір не перешкоджає участі стороні врізноманітних угодах про зону вільної торгівлі. Однак, в додатку 6 до договоруміститься вже зовсім інше положення…. “якщо участь сторони в угоді про зонувільної торгівлі загрожує збитками промисловості Митного союзу (на даний час цеРосія, Білорусь, Казахстан), то учасники Митного союзу отримають правоввести мито щодо імпорту відповідних товарів з країни в розмірі…ставки режиму найбільшого сприяння». А враховуючи, що розмір цієї ставки не визначений, це надасть змогу застосовувати величезні штрафи. Тобто Українапоставлена перед конкретним вибором – або Митний союз з країнами СНД або Угодапро зону вільної торгівлі з ЄС з перспективною набуття повноправного членства вЄвропейському Союзі. А тепернайголовніше. Чи міг Микола Азаров підписати 18 жовтня 2011 року вСанкт-Петербурзі зовсім інший документ, який згодом нібито підмінили?! Єдекілька варіантів. Варіант перший– найбільш ймовірний. Ніякої підміни текстів не відбулося, договір залишився уредакції парафованого проекту, підписаного у Ялті. А всі ці розмови ізатягування – лише спосіб чинної влади приховувати напередодні парламентськихвиборів «непопулярне для народу» рішення про «здачу національних інтересів». Варіант другий– ніякої суттєво підміни не відбулося, лише технічні корегування. Але на фоніцих подій буде знайдена кандидатура «цапа-відбувайла» - чинного прем’єр-міністра. Адалі - все за планом. Показовий осуд, а якийсь «герой-рятівник на білому коні»ніби захистить інтереси держави. Варіант третій- підміна текстів дійсно відбулася і 18 жовтня було підписано зовсім іншийдокумент. Це загрожує суттєвому геополітичному скандалу в регіоні. Але цейваріант – із області фантастики. Оскільки від часу підписання вже минуло майжепівроку, а на сполох з якихось дивних причин забили лише зараз. Невже досініхто із високо посадовців не помічав «підміни»?
