Усі таємниці Пригожина: гучне розслідування журналістів
“Зеків Пригожина” виявили в готелях в Анапі, вони готуються ось-ось вийти на свободу.
Частина “вагнерівців”, що опинилася в Білорусі, мало не на повному серйозі готує похід на Польщу. Що буде далі з бійцями ПВК, яка доля чекає на самого Пригожина — на ці теми поспілкувався з авторами гучних розслідувань видань “Важливі історії” і “Проєкт”.
Помилувані Путіним
Про те, що “вагнерівці” нібито передислокувалися до Білорусі, багато говорили та писали. Але тепер з’ясовується — серед тих, хто числиться в ПВК, є два типи найманців. Ті, кого вербували у звичайному порядку (вони якраз у Білорусі). А також колишні ув’язнені, яких Пригожин вербував по колоніях. А ось їх без зайвого галасу утримують у російському місті Анапа на березі Чорного моря. Про це стало відомо з нещодавнього розслідування опозиційного російського видання “Важливі історії”.
Скільки їх там? Чим вони там займаються і куди вирушать після того, як їх випустять на волю? Про це на умовах анонімності (задля безпеки близьких, які перебувають у Росії) розповіла авторка цього розслідування. Журналістка під виглядом родички одного з найманців опитала дружин “вагнерівців” і вивідала багато цікавого.
“В Анапі є госпіталь, де “вагнерівці” проходять реабілітацію. Туди почали привозити ув’язнених, у яких закінчувався контракт із ПВК, але їх потрібно було вивезти з України. А куди подіти? Незрозуміло. Ось їх усіх відправили в готелі Анапи. Одна жінка написала, що її чоловік повідомив їй, що в цих готелях перебувають приблизно 400 осіб. Я змогла знайти три таких готелі. Але, кажуть, що їх більше. Було повідомлення, що в Краснодарі “вагнерівці” розгромили готель. Тобто, напевно, у Краснодарі теж щось таке є”, — розповідає журналістка.
За словами співрозмовниці, засуджені бойовики чекають спеціального указу Путіна про помилування. Чекають уже нібито два місяці, але умови проживання в них там зовсім не тюремні. У готелях — басейни, SPA-зони, оплачене харчування. Однак виходити за територію не можна. Нібито до них навіть приставили охорону, яка не дає втекти. Однак, у закритому чаті, куди пробралася журналістка, спокійно пишуть про випадки, коли найманцям вдавалося вибратися.
“Пишуть, що вони там бухають, розважаються, у ломбарди здають свої нагороди, отримують гроші. Як вони виходять із готелів у ломбарди, я не зовсім зрозуміла”, — уточнила дівчина.
Як відомо, Пригожин вербував ув’язнених по колоніях до січня 2023 року, після цього ініціативу перехопило російське Міністерство оборони. З цього виходить, що ті, хто зараз перебуває в Анапі, це якраз останній набір із завербованих у ПВК “Вагнер”. Контракти вони укладали, як правило, на пів року, і цей термін якраз закінчується наприкінці липня — на початку серпня. Тобто найманців з дня на день мають відпустити. Але куди? Що з ними буде далі? Виявляється, колишнім “зекам” дали три варіанти на вибір.
“Вони в готелях чекають помилування, отримують ці документи й можуть їхати по домівках. Якщо вони хочуть продовжувати працювати [в ПВК], то вони повинні 14-45 днів відпочити, тобто перебувати в якійсь офіційній відпустці. А потім перед ними стоятиме вибір — або їхати в Білорусь, або в Африку. Або взагалі нічого не робити та залишитися просто вдома”, — перелічує журналістка.
Давайте прикинемо, які матиме наслідки кожен із варіантів.
Перший — припустимо, їх відпускають додому (що дуже сумнівно). Уявіть: ув’язнені, які не відбули до кінця свого терміну, отримали якісь за мірками Росії величезні гроші (у ЗМІ згадувалися суми у 240 тис. рублів на місяць, це близько 3 тис. доларів)… Не виключено, що ці люди з травмованою психікою після пережитого на війні в Україні з усім цим багажем повертаються до себе в регіони. Не дивно, якщо слідом за цим зросте хвиля криміналу. Тоді питання: навіщо це потрібно російській владі? Простіше експлуатувати їх далі.
Тому набагато ймовірніший другий сценарій, що вони поїдуть, наприклад, до Африки та охоронятимуть там дружні до Росії режими, у тих же Малі та Центральноафриканській республіці. З огляду на нещодавнє спілкування Пригожина з главою ЦАР на полях саміту “Росія — Африка” в Санкт-Петербурзі, можливо, якраз тоді й було досягнуто нових домовленостей.
Третій варіант для “зеків” — вирушити до найманців, яких після бунту вислали в Білорусь. Останнім часом цю тему постійно підігрівають новини як з боку самого Лукашенка, так і від польських ЗМІ. Пишуть, що на польському кордоні можуть готуватися провокації, і сотню “вагнерівців” уже перекинули в район Сувалкського коридору — на лінію між Польщею і Литвою, що сполучає Білорусь із Калінінградською областю Росії.
“Ймовірно, вони маскуватимуться під білоруських прикордонників і допомагатимуть нелегальним мігрантам проникати в Польщу, щоб дестабілізувати країну. Також імовірно, що вони намагатимуться проникнути до Польщі під виглядом нелегальних мігрантів, що створить додаткові ризики”, — припускає прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький.
І у Варшаві всерйоз готуються до гібридного наступу на свою територію. Але є ж і ймовірність, що це просто “білий шум”, інформаційна кампанія. А насправді рано чи пізно “вагнерівців” знову задіють в Україні, переоформивши в нові підрозділи. І журналістка “Важливих історій”, яка працювала під прикриттям, про такі плани теж чула.
“Так кажуть співробітники ПВК, представники ПВК. Але мені здається, що просто йде переоформлення на якісь інші посади або на інші контракти. Я не думаю, що вони ось так просто відмовляться від цієї ідеї, тому що контракти вигідні для вигідно ПВК. А коли ув’язнений отримав помилування і стільки грошей за війну, мені здається, вони будуть не проти поїхати кудись ще”, — вважає вона.
Таким чином, варіантів, де можуть застосувати ув’язнених, що залишилися, досить багато. І жоден із них не виглядає гарним для тих, хто має спільний кордон із Білоруссю та Росією. Якщо вірити тому, що обговорюється у “вагнерівських” чатах, і що з дня на день “зеки” таки підуть “у відпустку” на місяць-півтора, то наступних новин про них варто чекати ближче до осені.
Непотоплюваний Пригожин
А ось що з’ясується набагато раніше — що ж чекає на самого Пригожина. Після невдалого путчу чутки ходили найрізноманітніші: від того, що його зашлють куди-небудь в Африку, до “спишуть” — розстріляють або отруять. На це навіть президент США нещодавно натякнув.
“На його місці я був би обережний із тим, що я їм. Я б стежив за своїм меню”, — сказав Джо Байден.
Але чи справді Пригожин такий непотоплюваний? І завдяки чому він досі взагалі залишається в живих?
Опозиційне російське видання “Проєкт” нещодавно випустило докладний матеріал-біографіюПригожина: від його молодості, коли він був дрібним квартирним злодієм і кримінальником, до військового заколоту. Причому, співрозмовниками журналістів уперше стали кілька людей, максимально близьких до Пригожина. Люди, з якими він працював, і навіть колишні подільники по грабежах.
“Коли стався заколот, то стало зрозуміло, що потрібен портрет цієї людини. Наше завдання було намалювати його портрет, кілька його особистостей, а можна навіть піти далі, сказати, що ці особистості — якесь альтер его самого Путіна”, — каже один з авторів розслідування видання “Проєкт” Андрій Захаров.
Захаров виявив, що в одному Пригожині насправді уживаються чотири умовні особистості. Перша з них, про яку мало згадувалося в пресі, — це кримінальник.
Людина, яку більша частина світу знає, як колишнього “кухаря Путіна” і власника елітного ресторану в Петербурзі, у 1980-х починала з грабежів квартир. Ватажком групи грабіжників він став лише у 18 років і, за словами його подільників, з якими поспілкувався “Проєкт”, одразу дістав кличку “Жако”.
Причому не було тут ніякої кримінальної романтики. Спочатку Пригожин обчищав квартири, в яких, наприклад, бував у гостях у дівчат. Потім переключився на розбої. Наприклад, журналістам розповіли про випадок, коли Пригожин із подільниками просто на вулиці схопив дівчину, почав її душити, вона знепритомніла. Тоді грабіжники зняли з жертви чоботи та сережки.
Незабаром банду затримали і Пригожина посадили на 13 років, з яких він відсидів 10 років і був відпущений “за зразкову поведінку”.
“Ця людина сиділа у в’язниці 10 років. Сів приблизно у 20 і вийшов ближче до 30 років. Він сидів, коли його однокласники (яких він потім збирав разом у своїх ресторанах) одружувалися, народжували дітей, отримували від держави квартиру. Коли почалася Перебудова, він сидів у в’язниці, і вийшов зі стін колонії в інший час”, — зазначає журналіст.
За словами Захарова, Пригожин тоді дуже пишався тим, що сідає. Джерела “Проєкту” повідомляли, у в’язниці він навіть підпорядкував собі рецидивістів. У цьому йому допомогла його друга особистість — людини, яка віддає перевагу словам замість кулаків.
Взагалі про схильність Пригожина до насильства журналістам повідомляли одразу кілька людей. І озвучені ними історії розбурхують навіть у переказі.
“Наприклад, ти їдеш із водієм, тобі здається повільно, ти б’єш його ногою в голову ззаду. Навіщо? Чому? Тому що досі несвідомо відчуваєш себе в камері, мусиш захищатися. Приходять робітники, які ставили тобі підвіконня в заміському будинку, з вимогою доплатити гроші. Ти їх наказуєш побити або особисто спускав зі сходів людей. Якось хлопець із сусіднього ресторану зайшов п’яний, Пригожин побив його”, — наводить приклади журналіст.
Страх і гроші — це те, на чому Пригожин тримає свою дисципліну. Деякі співробітники його компаній, з якими спілкувався “Проєкт”, повідомляли, що ставляться до такого з розумінням — мовляв, б’є — так за діло.
Але як людина з таким бекграундом зуміла прорватися в російську владу? Безумовно, нинішні російські еліти ніяк не можна назвати інтелігенцією, але навіть на їхньому тлі Пригожин виглядає зовсім уже дико.
Тут Пригожину, за словами Андрія Захарова, допомогла його третя особистість — ділка-бізнесмена. У розслідуванні “Проєкту” розповідається, як від бариги на пітерському авторинку Пригожин став власником елітного ресторану і згодом познайомився з Путіним.
Журналісти розкопали цікаві деталі періоду, коли Пригожин був ще всього лише “кухарем”.
“Він же конспектував розмови з Путіним, а його офіціанти слухали, що говорять лідери за столами, під звіт відправляли. Наприклад, 2011 року Путін зустрів Пригожина: “О, Женя, привіт, класна зачіска”. Ну, сказати, “класна зачіска” Пригожину [який лисий], це максимально тупий гумор. Але Пригожин у відповідь: “Спасибі, Володимире Володимировичу”. Ось такі стосунки “кухаря” і царя. Путіну завжди подобалося, коли він може принижувати людину. Навіть у нинішніх невеликих розмовах Путін постійно над ним жартує, а Пригожин грає роль чи то “кухаря”, чи то блазня. Ось така в нього роль завжди була”, — розповідає Захаров.
Тобто всупереч своїй запальності та поганому характеру, там, де треба, Пригожин уміє змовчати. І мовчав він досить довго, поки не уявив себе небожителем.
І тут ми підходимо до четвертої особистості Пригожина. У ньому, виявляється, ховається ще й людина, яка неймовірно любить лестощі та піар. Спочатку він дійсно намагався залишатися за кадром. У 2012 році на його гроші зняли фільм “Анатомія протесту” — про те, що на мітинги опозиції людей нібито звозять за гроші. Пригожин особисто погоджував сценарій і навіть переглядав сирий матеріал. А потім почалися “відосики” з українського фронту, всі ці нескінченні “Шойгу, де боєприпаси?” І в цьому, впевнені журналісти, проявився справжній Пригожин. Людина з неймовірно роздутим его. Який вирішив у якийсь момент, що він більше не “кухар” Путіна, що можна вийти з тіні.
Днями, до речі, з’явилися дані, що живучи в Петербурзі, Пригожин утримував гарем із незайманих дівчат. Журналісти навіть розшукали одну з таких дівчат, яка продала Пригожину цноту за 40 тис. рублів. І таких наложниць, за даними джерел видання, були десятки.
Але чому в кінцевому підсумку Пригожин пішов на бунт проти Путіна? Згідно з джерелами “Проєкту”, свій похід на Москву Пригожин згодом прокоментував дуже коротко: мовляв, психанув.
“Ну, типу психанув, давайте порішаємо. Це ідеологія суто бандитського Петербурга. Ось є бос Путін, є його бригадир Пригожин. Щось бригадиру не сподобалося. Він зі своєю бригадою пішов проти боса. Стрілка сталася, вони один одного постріляли. Ну, жмурики є, всі пару випустили. Далі почалися терки. Ось зібралися бригадир із босом: шкода пацанів, яких постріляли, давай їх поховаємо честь по честі, вдовам гроші. Усе, сідаємо, вирішуємо. Ось у такій логіці це зрозуміло”, — пояснює Захаров.
Підсумовуючи інформацію авторів розслідування, в останні 30 років життя Пригожин по суті відчував повну безкарність. Будь-які вчинки — від крадіжки грошей і побиття своїх підопічних, до, ймовірно, вбивств — сходили йому з рук. І апетити тільки зростали. Але невже і зараз пробачать? Чи все-таки натяк Байдена — це більше ніж натяк, а, скоріше, оперативна інформація?
Автори розслідування, поговоривши з тими, хто близько знає Пригожина, дійшли такого висновку. В оточенні ватажка “вагнерівців” вважають, що той всіляко продаватиме свою корисність, будуватиме “потьомкінські села”, генеруватиме божевільні ідеї, намагатиметься залишитися на плаву… Але на публічне покаяння не погодиться.
Був би Пригожин фанатиком “русского мира”, то ми б, мабуть, отримали другого Стрєлкова-Гіркіна, який критикував режим, доки його не закрили в СІЗО. Був би він чистим кон’юнктурником — давно б уже пішов би на мирову, плюнув би на репутацію і публічно вибачився за свій бунт. Був би просто бізнесменом — погодився б перечекати, поїхати куди-небудь в Африку, створити новий гарем, жити з розрахунку, що зможеш усіх пересидіти — і Шойгу, і Герасимова, та й самого Путіна… Але Пригожину не властиво сидіти без діла в маргінальному статусі. І отже, він намагатиметься вбудуватися в систему російської влади.
Як саме — він, схоже, і сам ще не вирішив. Можливо, знову спробує розіграти “українську карту”. У будь-якому разі журналісти, які глибоко і детально розбиралися в цій темі та робили психологічний портрет, вважають, що Пригожина рано списувати з рахунків.
“Кажуть, що він ефективний менеджер, тому що діє нестандартно, на відміну від усіх путінських бюрократів. І його похід на Москву — теж нестандартний хід. Тож я не виключаю, що насправді Євген Пригожин залишиться в орбіті російської влади”, — припускає Захаров.
Пригожин і “вагнерівці” — не єдина тема, про яку журналісти-розслідувачі розкопали ексклюзив. З’ясували вони, як близький до Путіна бізнес скуповує зараз за копійки майно західних компаній, що пішли з Росії, і чи є там частка “самого”. Провели розслідування про те, що ниточки від фінансування Кремлем війни на українському фронті тягнуться в США — до нечистих на руку бізнесменів і олігархів.
- Благодійна діяльність в Україні під час дії воєнного стану Оксана Соколовська 16:10
- Юридична практика у спорах з банками: реальний приклад Павло Васильєв 12:18
- Нові правила експортного контролю: виклики та можливості для українського бізнесу Ростислав Никітенко 12:12
- Від entry-level до CEO: розбираємо головні бар'єри для жінок у корпоративному світі Юлія Маліч 12:10
- Про Молдову, вибори і російський слід Галина Янченко 09:58
- Судовий збір при заявлені цивільного позову у кримінальному провадженні Євген Морозов вчора о 20:02
- Скасування Господарського кодексу: ризики для бізнесу та економіки Володимир Бабенко вчора о 17:11
- Розпочато роботу над вебплатформою судових рішень War Crime Леонід Сапельніков вчора о 14:41
- Маємо забезпечити армію якісним майном Дана Ярова вчора о 14:21
- Нові зміни до Кримінального кодексу України: що потрібно знати Оксана Соколовська вчора о 13:27
- Судова практика: відміна виконавчого напису приватного нотаріуса Павло Васильєв вчора о 12:31
- Сектори польської економіки, в які інвестує український бізнес Сильвія Красонь-Копаніаж вчора о 12:10
- Санкції та їх оскарження в ЄС: що варто знати українському бізнесу та адвокатам Ростислав Никітенко вчора о 12:08
- Відвід судді: закон, практика та поради Владислав Штика 03.11.2024 23:06
- Темна сторона онлайн-шопінгу: Temu потрапив під приціл ЄС Дмитро Зенкін 03.11.2024 21:00
-
Освітні втрати набирають обертів: чому школярі масово виїжджають і не планують повертатися
Думка 21088
-
Найбільший завод з виробництва свинцю в Україні визнали банкрутом
Бізнес 10764
-
Укрнафта пробурила найглибшу свердловину за останні вісім років. Дає нафту та газ
Бізнес 10300
-
Хазяїн Грузії, Потопельники зі США, Українські скамери оббирають росіян. Найкращі історії світу
4673
-
Україна відбудувала останній з трьох мостів через Десну, які були зруйновані у 2022: фото
Бізнес 4279