Хлопці! Якщо не вмієте бути головою, то виконуватимете роль задрипаного, смердючого хвоста. Тільки ж чи потрібно це народу?
Не перестаю дивуватися скудоумству, безхитрості, якщо не сказати смачніше - елементарній тупості колективного розуму нинішньої парламентської опозиції. Усі немовби на підбір – лопухи, яких провладні депутати щоразу на козі об'їжджають. І в простих, елементарних речах обставляють, залишають із носом у більш серйозних справах, не кажучи вже про вирішальні і драматичні моменти. Особливо ж образливо це уясняти в такі вирішальні моменти історії як нині, коли чиниться справжня катастрофа для державності, незалежності України - проливається кров українців на барикадах, сотні патріотів залишаються в катівнях.
Зверніть увагу, бойові дії на вулицях Києва розпочалися ще 22 січня, після чергового віче. Але в доблесній нашій парламентській опозиції і навіть тоді не знайшлося людини з тверезою головою, яка б сказала: у нас така потужна сила в парламенті – давайте скличемо позачергову сесію Верховної Ради. Нехай уже ліпше пошарпаються в парламенті люди в дорогих піджаках, а ніж проливається кров на барикадах.
Еге ж, не вистачило розуму. Влада сама скликала сесію. Опозиція прийшла на неї гостею…
Усе вірно: не можеш бути головою, метляйся задрипаним, смердючим хвостом...
Але й цього разу серед нардепів не знайшлося людини, яка б написала та завчасно (звісно ж першою!) зареєструвала законопроект про безумовне і беззастережне звільнення всіх без винятку затриманих у ході мирного здійснення людьми дій, гарантованих статтею 5-ть Конституції України. За них це зробили представники влади, чий законопроект виявився першим за реєстрацією, а значить саме з нього за черговістю розпочалося голосування пізно ввечері 29 січня ц.р. на позачерговій сесії Верховної Ради.
Відтак, підсунули регіонали величезну дулю опозиції під самісінького зашмарканого носа. І швиденько закрили сесію. Про який уже там перехід до Конституції 2004 року говорити можна було після цього холодного душу в морозяний вечір. Склалося навіть враження, що якби владі хотілося протягнути варіант основного закону ґатунку, приміром, сталінського, 1936 року, вона б і це здійснила залюбки при такому спротиву опозиції. Настільки аморфною проти владної команди виступає, не здатна на розумові, організаційні здібності фронда. Пихаті один в одного, і, даруйте за відвертість, бездарні…
Можливо, опозиціонери не знали, що потрібен у сесійний зал такий ось документ, як законопроект для голосування, позаяк зареєстрували свої варіанти розв'язання проблеми геть у свинячий голос - аж по обіді тепер уже в лапках "історичної" останньої середи січня-2014? Чи може, несподіванкою виявилася для трьох фракцій сама позачергова сесія? Тоді уточню: про неї стало відомо ще п'ять діб тому. Ці, явно ялові вожді-командири ще минулої п'ятниці вайлувато дорікали з телеканалів: чого, мовляв, так довго чекати до 29 січня, коли на вулицях проливається кров, гинуть люди, десятками щодоби в заручники влада бере і повстанців, і випадкових перехожих, кидає всіх за грати. Себто, здається, буцімто хотіли, аби позачергове зібрання законодавчої гілки влади відкрилося ще минулого тижня. Але й після стількох днів підготовки до відкриття сесії все одно виявилися не готовими до парламентського протиборства...
Чи, можливо, в опозиції немає кому законопроекту написати?
У такому разі нагадаю. В трьох парламентських фракціях фронди понад 160 народних депутатів. У кожного на платній основі працює по чотири помічники-консультанти! Власне, ті люди, котрі повинні напрацьовувати варіанти законопроектів. У цілому понад... 800 грамотіїв, а ось виплодити два абзаци тексту, який би став громовідводом для сотень скалічених, тих, кого мучать у катівнях немає кому. І це не просто головотяпство – злочин перед українським народом. Перед тими, хто залишається в катівнях, мерзне на барикадах. Одне слово, бездарні мудраки…
Іще раз довели: без Юрія Луценка вони всі нулі.
Не можуть навіть використати переваги того, що в Києві знаходяться дванадцять Європарламентарів, Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон. Продемонстрували себе перед ними як перелякані миші.
А що, запитується, буде, коли після 23 лютого в Сочі закінчиться зимова Олімпіада і північний сусіда зовсім перестане оглядатися на світову громадськість, вельми серйозно стане в поміч бандюкам у всіх містах і селах? Аби захистити свій примарливий "руській мір" в Україні... Без оглядки на мораль, оманливу скромність... Невже чекаєте, хлопці, тих "золотих" деньків!?
Одне слово, подулася наша опозиція, як жаба проти вола і цього разу навіть у парламенті не голосувала. Із подібним результатом, що там гріха таїти, в останні роки замало не все закінчується. На більше у них просто кебети не вистачає. А ви люди, замерзайте на барикадах, стікайте кров'ю у катівнях...
