Чого варта обіцянка Сергія Арбузова

Влада вперто не хоче зізнаватися, кому належала ініціатива створення фінансової поліції

Зараз пристрасті навколо створення фінансовоїполіції дещо вляглися. Кабмін відхилив законопроект і хвиля його громадського обговореннявщухла. Але навіть після цього влада вперто не хоче зізнаватися, кому із високопосадовцівналежала ініціатива створення цього нового силового органу ссуперповноваженнями.

З інформації, щораніше публікувалася в ЗМІ, випливає, що підконтрольною поліція мала бутибезпосередньо президентові Віктору Януковичу, а хрещеним батьком законопроекту називалипершого віце-прем’єра Сергія Арбузова, хоча на Кабмін документ надійшов безавторства. Але що значить документ без авторства? Анонім? Усна народнатворчість?

Напрес-конференції 19 березня Арбузов божився, що не причетний до створенняскандального документа: "Я знаю цей законопроект, я працював з ним, але яйого не писав". Втім, відповісти на просте питання, хто є автором, Арбузовне зміг: "Я подивлюся, хто робив засилку на уряд і повідомлю вам особисто",- запевнив він.

Відразу після цихслів мої контактні дані записали працівники прес-служби. Зрадівши такійзлагодженій роботі апарату Арбузова, я почала чекати.

Але минувтиждень, а жодної відповіді не надійшло. Аби дізнатися в чому справа, довелосязв’язатися із прес-секретарем Арбузова. Вислухавши мою передісторію вінзапевнив, що відповідь мені "звісно нададуть", при чому "сьогодніж".

Відтак, другийтиждень минув у періодичних дзвінках із прес-секретарем. Той постійно переносивтермін, запевняючи, що готується ґрунтовна відповідь, враховуючи, що історія питанняне нова. Правду кажучи, страшно навіть уявляти цю "ґрунтовну" відповідьна питання, в якому цікавить лише прізвище автора чи назва підрозділуміністерства. Останній наш узгоджений дедлайн минув минулого четверга.

Закон "Продоступ до публічної інформації" дає для відповіді на інформаційний запит небільше п’яти робочих днів здня його отримання. Якщо прирівняти питання на прес-конференції до усногозапиту, то із закінченням сьогоднішнього робочого дня, цей термін прострочено удвічі.

Можливо, намдійсно варто було писати офіційний запит. Але ж так хотілося вірити, що публічнеслово пана Арбузова має вагу. І річ навіть не в тому, що ми сподівалисяпобачити у відповіді якусь сенсаційну інформацію, але, принаймні, мисподівалися побачити саму відповідь.

Це зараз зрозуміло,що робота над відповіддю почалася тільки через тиждень, після телефонногодзвінка прес-секретареві. Тобто, обіцянка Арбузова не є вказівкою для йогопідопічних. Хоча, можливо, вони надто буквально сприйняли слова шефа івирішили, що він і справді сам відпишеться журналістові. Але якщотак – я теж не проти. Я продовжую чекати. Обіцяного, кажуть, три роки ждуть.