Закон України "Про національну поліцію" - загрози окремих його норм

Введення в Закон України "Про національну поліцію" особливих видів "поліцейських заходів" порушуватиме принцип верховенства права та свободу особи в частині недоторканності її володіння

Безумовно,реформа правоохоронних органів в Україні є неодмінним кроком на шляху допобудови якісно нової європейської держави з превалюванням загальнолюдськихцінностей, прав та свобод.

На фоні певнихневдач, які спіткають численну кількість реформ в Україні, реформаправоохоронної системи, а точніше – створення Національної поліції, вселяєоптимізм та надію, а навіть більше того – дає підстави стверджувати, що такамає відбутись.

Звичайно, ніщоне є ідеальним, власне як і будь-яка реформа. Такі ж недоліки має й реформаорганів внутрішніх справ України в частині створення Національної поліції. Нафоні досягнень, прогресивних змін такі недоліки є мінімальними, однак вони заслуговуютьуваги.

2 липня цьогороку Верховна Рада України 278 голосами «за» прийняла Закону України «Пронаціональну поліцію», який повинен набрати чинності протягом 3 місяців з дняйого опублікування, за винятком Києва, Львова та Одеси, де набрання чинностітаким залежить від функціонування патрульної поліції.

            Законопроект,а тепер і Закон (який ще має підписати президент) викликав чимало зауважень істимулював ініціювання поправок до нього, яких було понад 500. Безумовно, в тихумовах, в яких закон ухвалювався, його прийняття було зумовлено не тількиполітичною, а й соціальною необхідністю, тож зауваження та поправки, думаю,будуть враховані та, можливо, внесені.

Алехочу зупинитись на окремих «нововведеннях», які у правозахисників викликаютьсерйозне занепокоєння.

Таквідповідно до ч.4 ст.33 Закону України «Про національну поліцію» вводиться такийрізновид поліцейського заходу як «поверхневаперевірка речі чи транспортного засобу».

Згідноч.5 та ч.6 вказаної статті ця перевірка полягає у візуальному огляді речі або(і) транспортного засобу або візуальногоогляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський приздійсненні поверхневої перевірки маєправо вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону. Під часповерхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речейчи транспортного засобу.

Така вимога поліцейського таобов’язок особи її виконати є зобов’язальною нормою та не передбачає наявностіу поліцейського жодного дозволу суду на це.

Частиною4 ст.33 Закону України «Про національну поліцію» передбачено можливістьпроводити таку перевірку в разі:

1) якщо існує достатньо підстав вважати, що в зазначеному транспортному засобізнаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконнийспосіб;

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що в такому транспортному засобізнаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозужиттю і здоров’ю такої особи або інших осіб;

3) якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб єзнаряддям учинення правопорушення або (і) знаходиться в тому місці, де можебути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхіднопровести поверхневу перевірку.

Однак варто акцентувати увагу, щопроведення такого поліцейського заходусуперечить закріпленим в Європейській конвенції з захисту прав людини таКонституції України правам та свободам людини.

Конституція України (стаття 30) гарантуєнедоторканність житла та іншого володіння особи

Не допускаєтьсяпроникнення до житла чи до іншоговолодіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуваннямжиття людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюютьсяу вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникненнядо житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Щодо дискусіїпро термін «інше володіння особи», то варто звернутись до судової практики ізгадати про п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.03.2008  № 2 «Про деякі питання застосування судамиУкраїни законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремихконституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійсненняоперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства», яказазначає:

Як "інше володіння" слід розуміти такіоб'єкти (природного походження та штучно створені), які за своїми властивостямидають змогу туди проникнути і зберегти або приховати певні предмети (речі,цінності). Ними можуть бути, зокрема, земельна ділянка, сарай, гараж, іншігосподарські будівлі та інші будівлі побутового, виробничого та іншогопризначення, камера сховища вокзалу (аеропорту), індивідуальний банківськийсейф, автомобіль тощо.

Відтак, транспортний засіб відноситься до категорії«інше володіння особи», яке захищено ст.30 Конституції України та ст.8Європейської конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод.

А тепер пропонуюпорівняти підстави для проведення огляду «іншого володіння особи», а саметранспортного засобу відповідно до Закону України «Про національну поліцію» та ст.30Конституції України:

Якможна переконатись, різниця кардинальна та підстави, передбачені ст.33 ЗаконуУкраїни «Про національну поліцію» не відповідають положенням КонституціїУкраїни, закріпленим у ст.30.

Навказаний недолік звертало увагу Головне науково-експертне управління ВерховноїРади України у висновку до законопроекту «Про національну поліцію»:

До статті 33

Вважаємоза необхідне підкреслити розмежування поверхневого огляду та обшуку. Так,зокрема, слід уточнити, яким чином має здійснюватись візуальний огляд салону табагажника транспортного засобу під час поверхневої перевірки (див. ч. 5 ст. 33проекту). Зокрема, має бути зрозумілим, здійснюється такий огляд транспортногозасобу лише ззовні, або ж особа, яка його проводить, може вимагати відкритикришку багажника і двері салону.

Вданому контексті слід згадати і про Кримінальний процесуальний кодекс України(далі – КПК), відповідно до ч.2 ст.237 якого передбачено, що огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу,передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи., відповідно до ч.2ст.234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

І знову ж таки, КПК України вданому питанні солідарний з Конституцією і передбачаєправо до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладнихвипадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднімпереслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину (ч.3 ст.233 КПКУкраїни).

Оглядуна дану проблему цікавим є факт принципу верховенства права, який трактованоаналогічно як в Конституції України (ст.8), КПК України (ст.8) та в ЗаконіУкраїни «Про національну поліцію» (ст.5-1):

Поліція у своїйдіяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст іспрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується зурахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Якщо в ст.5-1Закону України «Про національну поліцію» згадується про практику Європейськогосуду з прав людини, то доцільно звернутись до думки останнього:

Аналіз нормЗагальної декларації прав людини, Європейської конвенції, Міжнародного пактупро громадянські та політичні права, а також справ, розглянутих Європейськимсудом, дає підстави стверджувати, що з точки зору міжнародно-правових актівзаконними можна вважати обмеження права на недоторканність житла, якщо:

1) вони маютьправову основу;

2) їхні цілі єпропорційними (відповідними) шкоді, яка ними заподіюється;

3) діютьтимчасово;

4) під час їхзастосування не допускається будь-яка дискримінація;

5) єпідконтрольними суду;

6) незастосовуються до кола абсолютно недоторканних прав і свобод;

7) про їхвведення інформується світове співтовариство;

8) паралельно зними існує механізм поновлення незаконно порушених прав та свобод;

9) у законіпередбачена можливість їх оскарження.

Що з цьогомаємо? Закон України «Про національну поліцію» не передбачає відноснополіцейського заходу «огляд транспортного засобу» ні підконтрольність суду,тобто відповідного судового санкціонування, ні механізму поновлення порушеногоправа недоторканності володіння особи відповідно до ст. 8 Конвенції, німожливості оскарження таких дій.

Відтак отримуємоситуацію, коли окремі положення Закону України «Про національну поліцію»відповідно до ст.33 Закону не відповідають положенням КПК України, що єпорушенням принципу законності, закріпленого у ст.9 КПК України:

Закони та іншінормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінальногопровадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінальногопровадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Більше того – проведення згаданого поліцейського заходу,який відповідно до КПК України має ознаки слідчої (розшукової), є недопустимим, адже грубо порушує ч.3ст.214 КПК України, яка забороняє проводити такі дії без внесення відомостей доЄРДР і передбачає відповідну відповідальність згідно закону.

Підсумовуючивказане, слід зазначити, що невідповідності окремих положень Закону України «Пронаціональну поліцію» як Конституції України, так і КПК України є загрозоюпорушення основоположних прав та свобод людини, можуть мати наслідкомдискредитацію реформи поліції загалом, що є вкрай негативним для побудовидемократичного суспільства в Україні.