Поширення пандемії коронавіруса, що охопила весь світ, завдала значний влив на економіку, бізнес та фінансове становище пересічних громадян.
Уряди різних країн, у тому числі й України, почали вводити зміни до законодавчих актів, направлених на захист прав фізичних та юридичних осіб під час карантину та обмежуючих заходів, пов’язаних з поширенням коронавірусної інфекції.
З метою полегшення негативних економічнихнаслідків від запровадження карантину, Верховна Рада України 17 березня 2020 року прийняла Закон України №533-IX «Про внесення змін доПодаткового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі – Закон №533-IX), в якому, серед іншого, врегулювала питання виконання зобов’язань за споживчими кредитами.
Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) – це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника. Споживачем є фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.
Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов’язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Таким чином, Розділом IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено пунктом 6, а саме: у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року виконання зобов’язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.
В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов’язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов’язань за таким договором.
Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по 31 травня 2020 року (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 31 травня 2020 року виконання зобов’язань зі сплати платежів).
Так, відповідно до частини четвертої статті 1056-1 Цивільного кодексу України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати процентну ставку. При цьому кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка. У разі незгоди позичальника зі збільшенням процентної ставки позичальник зобов’язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки.
З вищенаведеного можна зробити висновок, що за прострочення виконання кредитного договору в період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року споживач звільняється від відповідальності, а саме від сплати штрафів та пені, а збільшення процентів за користування кредитом можливе лише в тому разі, якщо це прямо визначено кредитним договором.
