Системні катування в місцях несвободи — аналітика воєнних злочинів РФ в Україні.
Повномасштабна війна Росії проти України не лише принесла смерть і руйнування, а й залишила тисячі людей у пастках невидимих стін — місцях несвободи. Новий аналітичний огляд ГО «Україна без тортур» проливає світло на масштаб воєнних злочинів, скоєних у в’язницях, слідчих ізоляторах, психіатричних лікарнях і навіть підвалах поліцейських дільниць на окупованих територіях України.
Огляд, підготовлений ГО «Україна без тортур», узагальнює інформацію про воєнні злочини російських військ у місцях несвободи на тимчасово окупованих територіях України. Документ висвітлює систематичні порушення прав людини, зокрема катування, насильницькі зникнення та депортації ув’язнених і інших осіб, які перебували в місцях не свободи на момент окупації. Особливу увагу приділено злочинам проти вразливих груп. Огляд має на меті не лише зафіксувати зібрані свідчення, а й сприяти міжнародній адвокації для притягнення винних до відповідальності та привернення уваги європейської спільноти до триваючих злочинів. Він слугує важливим аналітичним ресурсом для правників, дослідників, політичних оглядачів та міжнародних інституцій.
725 задокументованих епізодів, 121 інтерв’ю: це не винятки — це система
Від початку повномасштабного вторгнення російська армія окупувала щонайменше 11 установ виконання покарань, у яких залишалося понад 3000 в’язнів. Вже у березні 2022 року зв’язок із цими установами був втрачений, евакуація — провалена, а умови тримання швидко деградували до рівня, який можна класифікувати як катування або жорстоке поводження.
Усі ці порушення супроводжувалися системним насильством: примусове переміщення в’язнів у РФ, катування струмом, побиття, позбавлення їжі, сну, медичної допомоги, а також приниження, сексуальне насильство та погрози стратами. Ці дії задокументовано в щонайменше 7 офіційних установах на окупованих територіях, де без винятку фіксувалися жорстокі порушення прав людини.
«Жіночі камери» в Херсоні: точка зла в дії
Окрему увагу огляд приділяє умовам утримання жінок у херсонському ІТТ. Десять глибинних інтерв’ю зі свідками та постраждалими виявили шокуючу правду: жінок били ногами, піддавали тортурам електричним струмом, душили, тримали в жахливих санітарних умовах, допитували без допуску адвокатів. У деяких випадках жінок утримували як заручниць для подальшого тиску на їхніх родичів або роботодавців.
Ці дії підпадають під визначення злочинів проти людяності, що прямо порушують Женевські конвенції та Римський статут Міжнародного кримінального суду.
Катування — це не «інцидент», це — політика
Випадки насильства мали системний характер. Звіт «Ти вірний Україні — ти нацист?» свідчить про цілеспрямовану політику переслідування політичної групи — цивільних українців із патріотичною позицією. Затримання, фільтраційні заходи, позасудові страти — усе це частина механізму залякування й підкорення населення.
Експерти ОБСЄ, ООН, Human Rights Watch, а також Ukrainian Helsinki Human Rights Union підтверджують ці висновки. Зафіксовані методи катувань — від класичних побоїв до сексуального насильства — свідчать про відсутність «червоних ліній» у поведінці окупантів.
Чому ці докази важливі?
Вони мають юридичну цінність для Міжнародного кримінального суду та майбутніх трибуналів.
Вони служать інструментом міжнародної адвокації, нагадуючи світу про триваючі злочини.
Вони є основою для репарацій і притягнення винних до відповідальності.
Заклик до міжнародної спільноти
Огляд завершується чітким меседжем: світ не має права мовчати. Потрібна мобілізація міжнародного правосуддя, підтримка українських правозахисників і незалежний моніторинг місць несвободи, як на деокупованих територіях, так і за кордоном — у Росії, куди незаконно вивезли тисячі людей.
Підтримайте тих, хто документує правду, коли весь світ відвертається. Діліться цією публікацією, використовуйте факти — і вимагайте правосуддя. ГО «Україна без тортур» дякує всім громадським та міжнародним організаціям й інституціям, які у 2022–2024 роках активно працювали над документуванням воєнних злочинів Росії на території України. Особлива подяка громадським організаціям: Центру прав людини ZMINA, «Захист в’язнів України», Харківській правозахисній групі, Медійній ініціативі за права людини, Експертному центру з прав людини, «Соціальній Дії», Українській Гельсінській спілці з прав людини, Fight For Right. Подяка також міжнародним організаціям: European PrisonLitigation Network (EPLN), Danish Institute Against Torture (DIGNITY), Human Rights Watch, Всесвітній організації проти катувань, Управлінню Верховного комісара ООН з прав людини, Незалежній міжнародній комісії з розслідування порушень в Україні (ООН), Місії експертів ОБСЄ в межах Московського механізму.
