Військовий, воєнний, міжнародний - що це за злочини. Частина 3.Міжнародний злочин

Третя частина циклу статей щодо злочинів, пов'язаних з війною стосується міжнародних злочинів

В науці міжнародного права міжнародні злочини - це злочини, що становлять підвищену небезпеку для всієї світової спільноти. Ця підвищена небезпека виявляється через тяжкість злочину, важливості міжнародного зобов'язання, що було порушено і небезпеку для всієї світово спільноти.

За наслідками міжнародних злочинів держава може нести міжнародну політичну і матеріальну відповідальність. Крім того, керівництво держав які відповідальні за вчинення міжнародних злочинів несуть кримінальну відповідальність. І така відповідальність настає перед всією світовою спільнотою.

Свого часу виділяли такі групи міжнародних злочинів (перелік міжнародних злочинів наведений у ст. 6 Статуту Нюрнберзького військового трибуналу) і включає:

1) злочини проти миру - планування, підготовка, розв'язування або ведення агресивної війни і порушення міжнародних договорів;

2) воєнні злочини, а саме: порушення законів і звичаїв ведення війни: вбивство, катування чи викрадення в рабство або для іншої мета цивільного населення окупованої території; вбивства чи катування військовополонених чи осіб, які зазнали корабельної аварії на морі; вбивства заручників, пограбування громадської або приватної власності; безглузде руйнування міст та сіл, руйнування, не виправдані воєнною необхідністю, тощо;

3) злочини проти людства: вбивства, катування, поневолення, депортації та інші жорстокі злочини, вчинені за політичними, расовими чи релігійними мотивами;

4) всі інші прирівняні до них протиправні дії {екоцид, біоцид тощо).

З розвитком міжнародного гуманітарного та кримінального права розуміння міжнародних злочинів змінювалося. Сучасний перелік міжнародних злочинів міститься у Римському статуті, зокрема, це:

злочини геноциду;

злочини проти людяності;

злочини агресії;

воєнні злочини.

Одна з найвідоміших справ щодо міжнародних злочинів - справа щодо подій хорватського, боснійського та косовського конфліктів. Міжнародний кримінальний трибунал щодо колишньої Югославії утворений рішенням Ради Безпеки ООН 25 травня 1991 року був реакцією на ті криваві події. Він мав повноваження притягати до відповідальності за акти геноциду, злочини проти людства, серйозні порушення Женевських конвенцій та порушення законів і звичаїв війни.

Ключовий процес трибуналу -  суд над Слободаном Мілошевичем.

В травні 1999 року, Трибунал висунув Мілошевичу звинувачення в організації депортації албанського населення з Косово, аби зберегти контроль Сербії над регіоном. Під час цих примусових переселень загинуло близько 600 косоварів. Крім того, ще близько 10 000 косоварів стали жертвами збройного протистояння, і абсолютну їх більшість становили цивільні. На момент оголошення рішення війна в Косово все ще тривала.

Згодом, 12 лютого 2002 року, гаазький трибунал розглянув злочини Мілошевича, скоєні в Хорватії та Боснії і Герцеговині в 1991–1995 роках. Найбільш резонансним із них стала різанина у Сребрениці у липні 1995 року, яку суд визнав геноцидом. Тоді сербська армія та загін “Скорпіони” вбили більше 8000 боснійських мусульман у місті Сребрениця. Десять років потому, в 2015-му, Рада Безпеки ООН спробувала також визнати події в Сребрениці геноцидом, однак таке рішення ветувала російська федерація.

11 травня 2006 року Слободан Мілошевич помер від серцевого нападу в тюремній камері трибуналу в Гаазі. Через його суд так і не виніс остаточного вироку в його справі.

Те, що вчиняє росія щодо України підпадає під усі визначення міжнародних злочинів. Росія як держава і  керівництво (путін та його оточення) мають нести відповідальність перед всією світовою спільнотою.