Захисники vs годувальники: чому такий розподіл шкодить ветеранам?

Мінветеранів поділив ветеранів на захисників і годувальників. Цей поділ не сприймається ані військовими, ані їхнім рідними. Чому - читаємо далі

Захисник чи годувальник. Саме так вирішили розділити учасників бойових дій після завершення великої війни в Міністерстві у справах ветеранів. Однак така ідея не сподобалася ані самим військовим, ані їхнім рідним. Чому не слід оголошувати такий поділ? І чому статус ветерана-захисника чи ветерана-годувальника може призвести до знецінення?  Розбираємось. 

Після перемоги частина військових повернуться до мирного життя, а частина залишаться в лавах ЗСУ. У Міністерстві ветеранів уже навіть придумали класифікацію: захисники та годувальники.

"Захисники, які продовжуватимуть захищати, і годувальники, які мають потім забезпечувати свої родини, платити податки, працевлаштовуватися і створювати умови для того, щоб розвивалася громада", – зазначила міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна.

Така заява від Мінветеранів обурила учасників бойових дій. Бо ж навіть за умови, що людина повертається до цивільного життя і починає заробляти гроші – це не означає, що вона перестає бути захисником.

Експерти з реінтеграції ветеранів стверджують, що фактично там до закінчення життя, або там до 60 років у нас тепер за теперішнім законодавством кожен захисник не перестає бути захисником. Дуже багато учасників бойових дій, які до 24 лютого були успішними підприємцями, а після 24 лютого і далі стали до лав Збройних сил України або інших підрозділів оборони.

Один із таких ветеранів – 48-річний власник фінансових компаній Сергій. Він брав участь у російсько-українській війні від 2014 до 2016 року. Потім демобілізувався. І повернувся у бізнес. А ще став допомагати іншим ветеранам відкривати власну справу. Очолив Асоціацію підприємців-ветеранів АТО.

"Відсутня відповідь на корінне запитання: навіщо? Що переслідує, яку мету переслідує оцей розподіл. Усі до одного члени Асоціації наразі на фронті. 150, десь до 200 учасників", – пояснює військовослужбовець, підприємець Сергій Позняк.

Сам Сергій 24 лютого одразу повернувся на фронт. До квітня боронив із підрозділом Київську область, потім хлопці поїхали на схід.

"Поїхали на Ярову – це перед Святогірським, лівіше Святогірська. 40 днів там рубались добре. В активі нашої групи, якщо пам'ятаєте, є підняття прапору над Артемом. І вже друга ротація, ми ще більше просунулись в Луганську область за Лиман, за Сєрєбрянку. Дістав поранення я 13 листопада. Складна була рана, я наступив на міну і мені відірвало стопу", – розповідає пояснює військовослужбовець, підприємець Сергій Позняк.

Поки Сергій воював, бізнес продовжував працювати завдяки налагодженій системі.

"Ветерани – це майбутня бізнес-еліта, тому що вони вже взяли на себе відповідальність, тому що еліта – це спроможність і бажання і прагнення брати на себе відповідальність, щоб змінити щось на краще", – наголошує пояснює військовослужбовець, підприємець Сергій Позняк.

Водночас, що захисники, що годувальники, сплачуватимуть податки та фінансово допомагатимуть своїм рідним. Однак, коли про перших українці говорять з гордістю, то про других лунає стереотипна думка.

"Годувальник – ну, це людина, яка кормить свою сім'ю, підтримує, забезпечує". "Той, хто забезпечує свою родину, хто піклується про свою родину і віддає все для того, аби його родина жила добре".

Експерти наголошують: такий статус ветерана-годувальника може призвести до суперечок, аджн розділення громадян на певні категорії не призведе ні до чого доброго. Насправді це, в тому числі, певні російські наративи для того, щоб розділити українське, громадянське суспільство, яке 24 лютого мобілізувалося, об'єдналося. 

У Громадській раді при Мінветеранів наголошують: слово "годувальник" знецінює заслуги не лише учасників бойових дій, а й їхніх дружин. Богдана Левицька одна із таких. 

"Якби мого чоловіка назвали годувальником – це в першу чергу образило б мене, тому що я повноцінна особа, яка працює, яка може саму себе, свої потреби забезпечити, тобто не треба прямо жертовність включати. Це знецінення статусу ветеран, його взагалі прибирають з риторики і я не розумію чому", – обурена дружина ветерана, заступниця голови Громадської ради при Мінветеранів Богдана Левицька.

Тому ветерани та їхні близькі закликають не розділяти, хто є хто.