Як це робиться у Великобританії

Газова вистава таки відволікла увагу публіки від того, що в світі вирує ще й економічна криза. А тим часом, заради її подолання уряди не шкодують зусиль і коштів для надання підтримки не тільки банкам і великим корпораціям, а й суб’єктам малого та серед

Уряд Великобританії має намір надати гарантії за позиками, отриманими малим та середніми компаніями. Це дозволить зазначеним компаніям рефінансувати десь 20 млрд. фунтів заборгованості, що в свою чергу дасть змогу запобігти краху значної кількості бізнес-суб’єктів  внаслідок небажання банків пролонгувати отримані ними кредити. Таким чином, уряд Великобританії воліє переконати банки «підтримати на плаву» у скрутний період британський бізнес, витрачаючи якомога менше коштів платників податків. Адже за твердженнями британської преси, зазначена підтримка обійдеться платникам податків лише  у «кілька сотень мільйонів фунтів».

Дуже показово, що і британський уряд, і преса ведуть мову не про державну підтримку бізнесу, а про підтримку з боку платників податків. Дрібниця – а приємно. Адже держава нічого не заробляє, тільки перерозподіляє зароблене платниками податків. А тому саме вони заслуговують на повагу і вдячність з боку підтриманого бізнесу. Оскільки ж «спасибі» до кишені не покладеш, платники податків мають право розраховувати на прибуток від своїх інвестицій. Таким чином, британські платники податків набувають статусу кредиторів і навіть акціонерів бізнесу своєї країни.

І робиться це у Сполученому Королівстві «просто і зі смаком». Наприклад, в рамках заходів з порятунку банківської системи британський уряд набув контролю (придбав пакети акцій) банків RBS,  HBOSLloydsTSB. Для управління солідною (37 млрд. фунтів) інвестицією  було створено компанію UKFINANCIALINVESTMENTSLIMITED (UKFI).

Як доповідав британський міністр фінансів парламенту, UKFINANCIALINVESTMENTSLIMITED – повністю підконтрольна уряду компанія, покликана управляти урядовими інвестиціями  «на незалежній і комерційній основі» з метою захисту інтересів платників податків як акціонерів, а також з метою підтримання фінансової стабільності за умови збереження конкуренції. Так, одним з завдань, що поставлене перед UKFI, є підтримання протягом наступних трьох років доступності позик для домовласників і малого бізнесу на рівні 2007 року.

Рада Директорів (Board) UKFI поєднує представників приватного сектору економіки та  чиновників уряду.

Однак з української точки зору досить цікавою є технологія створення урядом компанії, покликаної оперувати гігантськими державними активами, що, за визначенням BBC,  протягом наступного року-двох буде для всіх британців не менш важливою ніж міністерство фінансів чи Банк Англії.

По-перше, показовою є  звична для британців і все ще дивна для нас абсолютна прозорість процесу. Адже основні відомості про всі британські компанії доступні через Інтернет абсолютно безкоштовно. А за символічну плату в один фунт за документ будь-хто може отримати копії реєстраційних документів і звітності!

Отже компанію UKFINANCIALINVESTMENTSLIMITED було створено і зареєстровано 10 жовтня 2008 року з капіталом аж 100 фунтів, але під зовсім іншою назвою: TRUTRAFALGAR 1 LIMITED. Цифра 1 у найменуванні компанії була аж ніяк не зайвою, бо в той же день і за тією ж адресою в Лондоні були зареєстровані компанії TRUTRAFALGAR 2 LIMITED та  TRUTRAFALGAR 3 LIMITED.

Одним з директорів компанії TRUTRAFALGAR 1 LIMITED став партнер юридичної фірми «SlaughterandMay»  Робін Огл (Robin Ogle).

А 3 листопада 2008р. назву компанії було змінено на вже відому UKFINANCIALINVESTMENTSLIMITED. Робіна Огла  з поста директора було звільнено. Керівні посади зайняли відомі й авторитетні у Великобританії особи.  Головою (Chairman) UKFI став Сер Філіп Рой Хемптон (SirPhilipRoyHampton), а виконавчим директором (ChiefExecutive) – чиновник британського мінфіну  Джон Кінгман (JohnKingman).

Отже, британський уряд, створюючи компанію, вчинив так, як чинять бізнесмени (у тому числі українські), що цінують час і гроші. Тобто, не став мудрувати, а просто оперативно придбав готову компанію і пристосував  її до вирішення своїх завдань.

І  ця операція британських високопосадовців зовсім не виглядає підозрілою. Може, через прозорість?