Дотації для с/г підприємств: про малий та середній бізнес забули?

У 2017 році на державну підтримку агросектору було передбачено всього 6,3 млрд грн, з яких 4 млрд грн витрачено на підтримку виробників тваринницької продукції, 550 млн грн — на програму 20-відсоткової компенсації вартості української сільгосптехніки, 300 млн грн — на компенсацію кредитних ставок, 75 млн грн — на розвиток хмелярства, висаджування садів та ягідників. Загалом у 2017 році дотації отримали 1 706 юридичних осіб.

Розподіл дотацій здійснювався відповідно до Порядку виділення коштів, затвердженого КМУ, згідно з яким птахівникам дозволили отримати 50 % від 4 млрд грн. Через формулу розрахунку дотацій підприємства, які займаються і рослинництвом, і тваринництвом (а це, як правило, всі середні та малі фермери), не отримали коштів. І вийшло як завжди: майже половину всієї суми дотацій отримали два великі агрохолдинги. За даними Державної служби статистики, поголів’я корів та свиней скоротилося відповідно на 2 та 8 %, а курей — збільшилось на 1,7 %. Зазначу, що ціни на продукцію тваринництва не знизились, а навпаки виросли: курятина здорожчала на 28 %, телятина — на 33 %, яйця — на 24 %, молоко — на 21 %.

У 2018 році уряд знову спрямовує 4 млрд грн на підтримку тваринництва. Головним розпорядником бюджетних коштів буде Мінагрополітики. На рівні обладміністрацій створюватимуться конкурсні комісії, які відбиратимуть компанії для надання державної підтримки. Фактично це означає ручний відбір компаній на рівні областей.

Хочу звернути увагу, що птахівники перебувають на спрощеній системі оподаткування, тобто є платниками єдиного податку 4 групи, для яких об’єктом оподаткування е лише площа сільськогосподарських угідь, а вона дуже незначна. При цьому птахівники як платники єдиного податку 4 групи звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток, земельного податку та рентної плати за використання води.

Напевне, ідея дотацій була запозичена з Євросоюзу, де фермери отримують значну державну підтримку. Однак відмінність агросектора України і ЄС — у масштабах господарств. У європейських країнах господарство з 1 тис. гектарів в управлінні вважається латифундистом, тоді як в Україні земельні банки кількох компаній сягають 600 тис. гектарів. Як бачимо, про малий та середній бізнес знову забули. Преференції надаються прибутковим компаніям.

Можливо, саме для малих сільськогосподарських виробників доцільно було б розробити окрему бюджетну програму зі спрощеною процедурою участі. Хочу підкреслити, що ми не проти дотацій, вони необхідні. Проте потрібно більше прозорості. І тоді не будуть виникати питання, чому одні отримують все, а інші — майже нічого не мають.