Сьогодні в Україні чимало якісних видань, які уміло конкурують на ринку із приватними. То чому б не дати їм життя і не відпустити у вільне плавання?
8 жовтня в порядку денному Верховної Ради України був законопроект №1123,який передбачає реформу державних і комунальних ЗМІ. Аби закликати народнихдепутатів України підтримати реформу преси, громадські активісти вийшли підстіни парламенту. Роздавали народним депутатам, що поспішали до парламентськоїзали, інфографіки про зміст законопроекту та сатиричну газету власноговиробництва «Радянський меридіан».
«Радянський меридіан» - типова районка, що видається чи не у кожномумістечку та селищі України. Сьогодні в Україні таких меридіанів, заснованихорганами влади, аж 550. Лише дві статті з усіх розміщених у газеті ми придумалисамі – звернення читача на першій шпальті «Влада від слова надо» і рецептцукерок «Рошен своїми руками». Усі інші тексти, як от «Поважають у селіСайчиху», «Очищаємо судини головного мозку», «У село Грушки вдруге прилетілоНЛО», , «Експлуатація холодильника» - оригінальні, були взяті із місцевих газетМузею преси Вахтанга Кіпіані. Окрім НЛО та місцевих Сайчих на шпальтах районнихгазет досить часто можна зустріти оголошення на кшталт «Штучне запліднення свиней»,«Продам корову», «Продам добру корову»…
«Радянський меридіан» радянський тому, що наявність державної чикомунальної преси – це наш совковий спадок. В СРСР не було незалежних журналістськихвидань, адже лише держава монопольно володіла правом на інформацію. От і маємосьогодні сотні місцевих газет, заснованих міськрадами та адміністраціями.
А роль місцевої влади у таких газетах не зводиться лише до засновництва. Більшістьмісцевих урядників щедро фінансують свої видання, прагнучи отримати у відповідьлояльність журналістів. І цифри маємо дуже цікаві. Так, наприклад, газета "НовиниПрибужжя" Червоноградської міської ради Львівської області отримала у 2014році з бюджету 290 тисяч гривень, "Голос народу" Пустомитівськоїрайради на Львівщині - 202 тисячі гривень, "Боярка Інформ" Боярськоїміської ради - 366 171 гривень у 2014, видання "Миргород - наш дім"Миргородської міської ради - 172 837 гривень. У обласних центрах цифри значно вищі і сягаютьмільйона гривень. А про Харків і годі говорити – видання тиражем 3000примірників отримало у 2014 із бюджету міста понад 8,5 млн гривень (!).
Чимало редакторів скаржаться, що доводиться носити тексти на вичитку увладні кабінети. Таким чином, видання, що засновувалися з метою інформуватигромадян про рішення влади, перетворюються на владних рупорів та агітаторів.Покажіть мені хоч одну районку, де розслідується корупція у місцеві раді, і язаберу свої слова назад. Але, маю сумніви, що доведеться.
Видання, контрольоване та фінансоване владою, ніколи не буде до цієї владикритичним. І так виходить, що ці сотні тисяч гривень насправді ідуть не наінформування населення, а на піар влади. Чи мають громадяни платити із власних кишень піарникам місцевихурядовців – питання риторичне. Але якими б доброчесними не були журналісти,вони ніколи не наважаться критикувати владу, знаючи, що за це можутьпоплатитись робочим місцем.
Так, не усі місцеві газети отримують фінансування, і не у всіх є цензура. Сьогоднів Україні чимало якісних видань, які уміло конкурують на ринку із приватними.То чому б не дати їм життя і не відпустити у вільне плавання?
Законопроект №1123 знову в порядку денному Верховної Ради на 3 листопада. Іми не втомимось закликати парламентарів проголосувати за цей закон. Тому що цеїх обов'язок – перед Радою Європи, в рамках Коаліційної угоди. Голос за #1123 – це шанс для місцевої журналістики стати якісноюі конкурентною.
