Забезпечення екологічних прав людини

   Відповідно до ст.50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'ядовкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стандовкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на їїпоширення.   Враховуючи те, що право громадян на екологічно безпечне дляжиття та здоров’я довкілля безумовно є правом, що безпосередньо пов’язане ізправом на життя та на здоров’я, отже таке право має абсолютний характер. А значить, що в будь якому разі незалежно відчинників, що можуть призвести до порушення екологічних прав громадян, останні матимуть право навідшкодування заподіяної моральної та матеріальної шкоди. Необхідно розуміти, що відшкодування можливе не тільки у випадку коли трапилось екологічне лихо (техногенна катосрофа, природні явища, військові дії із застосування хімічної зброї) але і у випадку порушення екологічноїбезпеки довкілля підприємствами та організаціями будь-якої форми власності.

   Шкода, заподіяна природному середовищу, включає в себе як кількісні так і якісні втратив природному середовищі. Така шкода проявляється взабрудненні довкілля, тобто фізико-хімічних змінах в стані атмосферногоповітря, земель, вод, що в свою чергу вкрай негативновпливає на середовище де проживає людина, а саме завдається шкода її здоров’ю, обмежуються рекреаційні можливості осіб.

Статутом Всесвітньої організації охорони здоров’я та законодавством України про охорону здоров’я визначено, що здоров’я людинихарактеризується станом повного фізичного, душевного і соціальногоблагополуччя, а не тільки відсутністю хвороб чи фізичних вад.

    Підставою для відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав людини є сам факт заподіяння шкоди чи реальназагроза її настання, а не порушення якихось екологічних, санітарнихнорм або вина заподіювача шкоди. Це значить, що коли стан довкілля перестаєвідповідати вимогам екологічної безпеки, буде мати місце порушення основногоекологічного права людини, що закріплене в ст. 50 Конституції України, азначить, буде виникати право у осіб на відшкодування шкоди (моральної таматеріальної), яка заподіяна цим порушенням.

Відповіднодо ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки єдіяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортнихзасобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних,радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням дикихзвірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищенунебезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. 
 
      Пленум Верховного Суду України у своїйПостанові від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільнихсправ за позовом про відшкодування шкоди» в п.4 зазначив, що джерелом підвищеної небезпеки належитьвизнавати будь–яку діяльність, що створює підвищену імовірність заподіянняшкоди, через неможливість повного контролю за нею з боку людини, атакож діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів,речовин та інших об’єктів виробничого, господарського чи іншого призначення,які мають такі ж властивості.

Статтею 1166 Цивільного кодексуУкраїни визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями,діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичноїособи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 5 статті 23 Цивільного кодексуУкраїни в свою чергу встановлює загальний порядок компенсації моральноїшкоди, яка може здійснюватись одноразовим платежем. Так, відповідно до ст.1168 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншимушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхомздійснення щомісячних платежів. Визначенняморальної шкоди можемо знайте у Постанові Пленуму Верховного СудуУкраїни від 31 березня 1995 року №4 «Про судовупрактику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».В п.3 цієї постанови зазначено, що підморальною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральнихчи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чиюридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. На думкуПленуму ВСУ, моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженічесті, гідності, престижу або ділової репутації, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоровя, у порушеннінормальних життєвих зв'язків черезнеможливість продовження активного громадського життя, у розладі стосунків з оточуючимилюдьми, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), правнаданих споживачам, інших цивільних прав, при незаконному перебуванні підслідством та судом, а також у настанні інших негативних наслідків.

Отже можна зробити висновок, що з метою захисту екологічних прав громадян, вкрай необхідно законодавчо передбачіти не просто можливість, а право на компенсацію шкоди, що отримана внаслідок негативного впливу техногенних джерел.