На сьогоднішній день великою проблемою в сфері дошкільної освіти у містах, що активно розвиваються, є саме проблема перевантаження дитячих садочків. Гостро ця проблема постала і в столиці.
На сьогоднішній день великою проблемою в сфері дошкільної освіти у містах, що активно розвиваються, є саме проблема перевантаження дитячих садочків. Гостро ця проблема постала і в столиці.
Проблеми з дитсадками у Києві почали виникати з 2006 року, коли дошкільні навчальні заклади були укомплектовані на 99%.
У 2008 році цей показник виріс до 106%, у 2010 році – до 112%, у 2014 – до 125%. На поточний рік укомплектованість ДНЗ знаходиться на рівні 123%.
І хоча за останні роки місто почало приділяти велику увагу відкриттю нових ДНЗ, зокрема тільки за 2016 в експлуатацію введено 7 дитячих садочків , а у 2017 р. підтверджено відкриття ще 10 ДНЗ. Це в повній мірі не вирішує проблему.
Основними причинами виникнення перевантаженості дитячих садочків є:
1.Значне збільшення населення столиці, зокрема місто поповнилося 250 тисячами внутрішньо переміщених осіб, а це щонайменше 25 тисяч дітей;
2.Великий попит на дошкільну освіту серед батьків, які проживають в містах та селах супутниках Києва.
На сьогоднішній день черга у дошкільні освітні заклади складає близько 11 тисяч дітей, які потребують першочергового зарахування. Щоб вирішити проблему необхідно відкрити більше 110 дошкільних закладів на 100 місць кожен або шукати інші варіанти.
Разом з нарощуванням темпів будівництва нових ДНЗ ( у 2018 році їх планується відкрити більше 10) місто розглядає інші варіанти вирішення даної проблеми, які обов’язково повинні будуть попередньо погоджені з батьківською громадою та всіма зацікавленими сторонами.
Для довідки: зараз утримання дитини у садочку обходиться бюджету міста приблизно 12 тисяч гривень на рік.
До варіантів вирішення проблеми перевантаженості садочків можна віднести :
Перший варіант: дотувати будівництво садочків, щоб комерційні структури були зацікавлені їх споруджувати. За це вони можуть отримувати кошти з бюджету міста. У такий спосіб у приватних садочках могли б зменшувати тарифи на утримання дітей, які сьогодні для більшості містян є не підйомні.
Другий варіант: як не дивно, але існують вільні місця у деяких приватних садочках. Розглядається можливість адресної допомоги людям, які водитимуть туди своїх дітей. Гроші отримуватимуть не батьки, а дошкільні установи, які частково покриють витрати батьків.
Третій варіант: влада міста домовляється з будівельниками, що платитиме їм упродовж п’яти років за кожне місце у дитсадку, який буде збудований, по 12 тисяч гривень із міського бюджету. Натомість садочки мають з’явитися за кошт будівельників.
Четвертий варіант: виплачувати кошти батькам, які з різних причин не претендуватимуть на місце у муніципальному дитячому садочку. Тобто створити принцип «Гроші ходять за дитиною» та дати можливість батькам самим визначатись, яку форму виховання для дітей вони оберуть.
Кожен з цих варіантів має право на життя, але дуже важливо, щоб його реалізація була чітко визначена та в першу чергу погоджений з киянами.
