Як розпізнати корупцію: ключові ознаки та приклади з життя

Чим корупція відрізняється від інших зловживань і як визначити її за законом.

Людям, які не обізнані з юридичним визначенням корупції, не завжди легко відрізнити її від інших зловживань або недоброчесної поведінки.

Із року в рік українці вважають однією з головних проблем для країни корупцію і навіть ставлять її загрозливість в один ряд з війною та руйнуваннями. Водночас у розумінні багатьох громадян корупція є уособленням ледь не всіх проявів недоброчесності — від несплати податків до порушення службової дисципліни. Іноді корупцією називають навіть обов'язок оплачувати комунальні послуги чи невиконання рішення суду.

Щорічні соціологічні опитування, проведені на замовлення НАЗК, підтверджують, що значна частина населення не відрізняє корупцію від ситуацій, які насправді не є такими згідно з законодавством. Наприклад, минулоріч майже 70% опитаних громадян помилково назвали корупційною таку ситуацію: компанія сплачує міській раді додаткову суму для прискорення одержання дозволу на будівництво відповідно до офіційного прейскуранта.

Людям, які не обізнані з юридичним визначенням корупції, не завжди легко розрізнити, яка саме ситуація є корупційною відповідно до правової моделі. Але без правильного розуміння, що таке корупція, важко говорити про ефективну протидію їй.

Існує безліч різних визначень корупції, які розрізняються залежно від культурних, правових або інших особливостей. Корупція може пронизувати будь-яку сферу — від влади до бізнесу, медіа та неурядових організацій. Однак закон «Про запобігання корупції» сфокусований на корупційних проявах саме за участю осіб, які виконують функції держави або місцевого самоврядування й осіб, які прирівнюються до них (детальний перелік службовців зазначений у ч. 1 ст. 3 Закону).

Закон визначає корупцію як використання службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей для одержання неправомірної вигоди, прийняття такої вигоди або її обіцянки/пропозиції для себе чи іншої особи з метою схилити її до протиправного використання наданих їй службових повноважень. Також корупцією є обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди службовцям для того, щоб спонукати їх до незаконного використання своїх повноважень.

Тож, щоб розпізнати корупцію серед інших зловживань, варто орієнтуватися на її ознаки:

• наявність публічної влади для розподілу суспільних ресурсів;
• протиправне використання службових повноважень у приватних цілях;
• отримання вигоди (майнової чи немайнової: гроші, активи, посади, конкурентні переваги, вплив тощо).

Наділений владою публічний службовець може використати свої повноваження, зокрема перевищити їх, для завдання шкоди громадянам. Однак, якщо його метою не буде неправомірна вигода (а, скажімо, помста), в цьому випадку не йтиметься про корупцію.

Деякі державні послуги, наприклад, закордонний паспорт чи дозвільні документи для бізнесу, можна швидше отримати за додаткову плату. Але це не є корупцію, оскільки така вигода для держави передбачена офіційно і лише надає громадянам додаткові законні можливості.

На відміну від панівного уявлення про корупцію як явища, притаманного лише публічному сектору, вона поширена й у приватному секторі. Так, національне законодавство передбачає кримінальну відповідальність за зловживання повноваженнями (становищем) службовими особами (працівниками) юридичних осіб приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також за підкуп зазначених осіб. Отже, хабар керівнику приватної компанії за отримання певної посади або комерційної інформації теж є корупційним правопорушенням.

Дія закону «Про запобігання корупції» також поширюється на олігархів, аудиторів, нотаріусів, приватних виконавців, оцінювачів, арбітражних керуючих, третейських суддів, членів ВЛК й експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (створені замість МСЕК).

Краще розуміння громадянами, що таке корупція, допоможе державним органам ефективніше реагувати на її прояви.