Законопроекти з «підтримкою»

А який подарунок суспільству на пройдешній День Конституції зробили саме Ви? Або справа політтехнологів – прихильників «структуризації» Парламенту за вигідним/бажаним сценарієм перетворення народного депутата в «тушку» із відповідним закріпленим правовим с

«Жить по законампротивно, потому что знаешь, кто их пишет и зачем»

(с) теза з виступуодного з учасників #GlobalVisionSummit (14-16 червня 2017 р., м. Київ)

22червня 2017 року групою народних депутатів було зареєстровано проект Закону провнесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо листа підтримкизаконопроектів) № 6640, який, на думку авторів (н.д. А.В. Шинькович, Р.М. Мацола, К.В. Ярініч, А.І. Кузьменко, О.В. Герега), метоюприйняття Законопроекту є формування раціонального процесу проходженнянормативно-правових актів у Верховній Раді України для підвищеннярезультативності її роботи та якості документів, які нею ухвалюються.Авторським колективом відзначається, що Значна кількість зареєстрованихнародними депутатами законопроектів не має законодавчої перспективи через їхнизьку якість. Однак вони ускладнюють роботу апарату та комітетів ВерховноїРади, створюють так званий законодавчий спам. Як правило, такі законопроективносяться депутатами лише для з ціллю самореклами (див. Пояснювальну записку допроекту). До речі, з цим важко не погодитись.

Що ж пропонуютьнам народні обранці за текстом законопроекту? Зміна пропонуються до статті 93 РегламентуВерховної Ради України та вводиться нова стаття 93-1 наступного змісту.Пропонується, що «Зареєстрований законопроект потребує підтримки народних депутатівзагальною кількістю, яка з врахуванням кількості депутатів - ініціаторівзаконопроекту, повинна бути не меншою від кількості, необхідної для формуванняфракції відповідно до статті 58 Регламенту. Підтримка законопроектуздійснюється шляхом заповнення листа підтримки законопроекту, який видаєтьсяпри реєстрації законопроекту, підписами народних депутатів». Судячи з Пояснювальноїзаписки, авторами ставиться за мету те, щоб законопроекти,зареєстровані народними депутатами, обов’язково мали передаватись дляподальшого розгляду комітетами Верховної Ради лише у випадку їх підтримкипевною кількістю депутатів (пропонується – не менше кількості, необхідної дляформування фракції) чи Урядом. А як щодо інших суб’єктів законодавчоїініціативи: Президента України чи НБУ? У кого їм отримувати «погодження»-протекцію?Дивний вислів находимо далі за текстом у Пояснювальній. «При цьому враховано,що норма статті 93 Конституції України, яка передбачає, що «право законодавчоїініціативи належить … народним депутатам» не порушуються, оскільки КонституціяУкраїни визначає обов’язковість розгляду Верховною Радою України лишезаконопроектів,  визначених ПрезидентомУкраїни, як невідкладні. Таким чином конституційна норма щодо правазаконодавчої ініціативи може вважатись виконаною одразу після реєстрації законопроекту».До чого тут обов’язковість чи не обов’язковість? Йдеться про невід’ємнеконституційне право суб’єкта законодавчої ініціативи, а не про те, як самеавтори сприйняли положення статті 93 Конституції. Це право народного депутатане може бути обмежене жодним Законом України, в т.ч. Регламентом ВерховноїРади! До речі, згадана норма Конституції щодо права Президента відзначитипроект як невідкладний лише є позначенням розгляду його ініціативи позачергово.І більше ніякого смислового навантаження не несе, як там здалося ініціаторамПроекту № 6640.

Далі народними обранцямизазначається, що «вказані зміни не дискримінують ні окремих депутатів ніокремих фракцій, оскільки при сумлінному відношенні їх до законодавчогопроцесу, кожний проект законодавчого акту має розглядатись як такий, який маєперспективу для його схвалення більшістю від конституційного складу ВерховноїРади. Тому підтримка законодавчої ініціативи депутатами, загальною кількістю,не меншою для формування фракції збільшує шанси на реалізацію цієї ініціативи».Законодавча ініціатива народного депутата не потребує жодного схвалення жодноїнадбудови (наприклад, у вигляді Парламентської більшості) відповідно (ще разповторимося) до положень Конституції України, а, отже, свавільне (вульгарне)трактування положень Основного Закону аж ніяк не сприяє підвищенню авторитету ініціаторівтакої зміни.

Ну і в частині 2 пропонованої статті 93-1 робиться реверанс Парламентській більшості, здатнийпідтримати її у просуванні законотворчих ініціатив створюючи ілюзію єдностіінтересів Парламенту й Уряду: «Законопроект, внесений народними депутатами, може бути підтриманийурядом». Для такої підтримки, тобто, треба «ніжайшє іспросіть» відповідний лист.Далі в частині 3 пропонованої статті 93-1 фіксується сутотехнічний момент: лист підтримки законопроекту реєструється апаратом Верховної Радипісля його заповнення необхідною відповідно до ч.1 цієї статті кількістюнародних депутатів, або на підставі листа підтримки законопроекту урядом.

Як бачимо, з аналітикою на підтримку проекту у авторів не склалося. Доситьдивним є їх трактування положень Конституції України стосовно правазаконодавчої ініціативи народного депутата. Деталізація (розширене тлумачення) в законах Україниправа законодавчої ініціативи не передбачена, норма відповідно до цього єпрямої дії та будь-яке обмеження, встановлене нормативними актами нижче заюридичною вагою (в т.ч. і законами України) не допускається.

І на кінецьлогічне запитання: чи «покращить» законотворчий процес така зміна до РегламентуВерховної Ради? Однозначно, ні! У «Прогнозі соціально-економічних показників таінших наслідків прийняття проекту Закону» зазначено, що вищерозглянутихзапропонованих змін у Регламент Верховної Ради України дозволить істотнопокращити законодавчий процес та сприяти структуризації парламенту. Значить,якщо відкинути «покращення» законодавчого процесу, то що залишається? Вірно,структуризація!

Нумохлопці, структуруйтеся! Хочете протиснути власний проект? Йдіть домовляйтеся,пропонуйте те, що зазвичай пропонується окремим народним обранцям чидепутатським групам (ну ви зрозуміли), або пропонуйте власну кнопку на пару разз метою відпрацювання наданої Вам послуги («листом-підтримкою») іншиминародними обранцям – тобто Більшістю, у разі прийняття Вашого проекту. Щеможете зайти до КабМіну та обміняти знову ж таки легально Вашу кнопку (картку,мандат, як завгодно) на теж саме – листочок підтримки. Да, і не забудьтезабігти відмітитись в Адміністрації Президента на всяк випадок, бо Ваша законотворчаініціатива «вразрєз с лінією Партії» (або кураторами від такої «Партії») будевизнана «спамом» не дивлячись на суть пропозицій. Ось такі ось технології «структурування»нам пропонуються. А і дійсно, якщо така пропозиція знайде голоси у СесійнійЗалі, законотворчий процес звісно однозначно структурується. В цьому немаєсумнівів. Стане зразу зрозуміло до кого заходити, звертатися, з’являтьсяофіційні (чи полуофіційні) прайси за листочки підтримки. Законотворчий процесзайде в контрольоване русло, і байдуже на приписи там якоїсь Конституції, якабільшості чиновництва після 21 року існування залишається «незрозумілимдекларативним документом». Найбільшої образи для Основного Закону на честьчергової річниці й вигадати важко…