Ера відновлюваного водню в Європі почалася

Європейська комісія вводить правила для визначення відновлюваного водню, які будуть застосовуватися до всього відновлюваного палива небіологічного походження, яке виробляється та імпортується до ЄС

У лютому 2023 року Європейська комісія запропонувала детальні правила для визначення того, що таке відновлюваний водень в ЄС. Правила застосовуються до всього відновлюваного палива небіологічного походження, яке виробляється та імпортується до ЄС.

Це сталося внаслідок прийняття двох Делегованих актів, впровадження яких було необхідне відповідно до Директиви (ЄС) 2018/2001 щодо сприяння використанню енергії з відновлюваних джерел.

Делеговані акти є частиною нормативно-правової бази ЄС для водню, яка включає інвестиції в енергетичну інфраструктуру та правила державної допомоги, а також законодавчі цілі для відновлюваного водню у промисловості та транспортному секторі.

Вони гарантуватимуть, що все відновлюване паливо небіологічного походження (також відоме як RFNBO) виробляється з відновлюваної електроенергії. Два закони є взаємопов’язаними та необхідними для того, щоб види палива враховувались у цілях держав-членів у сфері відновлюваної енергії.

Делеговані акти повинні забезпечити регулятивну визначеність для інвесторів, оскільки ЄС прагне досягти 10 мільйонів тон внутрішнього виробництва відновлюваного водню та 10 мільйонів тон імпортованого відновлюваного водню відповідно до плану REPowerEU.

План REPowerEU є відповіддю на труднощі та розлад глобального енергетичного ринку, спричинені вторгненням Росії в Україну. План REPowerEU визначає необхідність термінової трансформації енергетичної системи Європи та вирішення двох основних проблем – (1) припинення залежності ЄС від російського викопного палива, яке використовується як економічна та політична зброя та коштує європейським платникам податків майже 100 мільярдів євро на рік, а також (2) подолання кліматичної кризи.

Повертаючись до Делегованих актів, слід зазначити, що їх зміст визначає що кваліфікується як відновлюваний водень. Ці правила застосовуються до всього відновлюваного палива небіологічного походження, яке виробляється та імпортується до Європейського Союзу (ЄС).

Таке рішення ЄС знаменує собою важливий крок до створення стабільної нормативно-правової бази для екологічного водню в Європі після прийняття США Закону про зниження інфляції (IRA) у 2022 році.

Щодо компонентів Делегованих актів ЄС. По-перше, це визначення «зеленого» водню. Делеговані акти визначають водень як відновлюваний за певних умов, залежно від того, чи воднева установка безпосередньо підключена до відновлюваного активу чи підключена до мережі. Ці умови включають такі фактори, як частка відновлюваної енергії, інтенсивність викидів, джерело енергії, вимоги додатковості, а також ряд географічних і часових факторів.

По-друге, вплив на промисловість ЄС. Ці правила мають значні наслідки для водневої промисловості в Європі, впливаючи на водень, який виробляється в ЄС, та імпортується з інших регіонів, наприклад США.

Воднева стратегія ЄС передбачає формування парку з 6 000 МВт електролізерів, що працюють від відновлюваної електроенергії, до кінця 2025 року, тому ці правила відіграватимуть вирішальну роль у визначенні того, які проєкти отримають фінансування державного сектору та сприятимуть масштабам використання водню в ЄС.

Наступним кроком ЄС буде направлення Делегованих актів до Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу, де очікується, що законодавчі органи приймуть їх як закон у червні 2023 року.

Прийняття ЄС Делегованих актів має важливе значення у створенні стабільної регуляторної рамки для «зеленого» водню. Ці правила забезпечують прозорість умов для учасників галузі та інвесторів, дозволяючи Європі конкурувати зі Сполученими Штатами Америки на ринку «зеленого» водню.

З впровадженням цих актів очікується, що вони сприятимуть зростанню інвестицій в енергетичну інфраструктуру та створення регуляторної рамки для державної допомоги при використанні водневих технологій для промисловості, транспортного сектору, забезпечуючи конкурентоспроможність Європи на світовому ринку чистої енергетики.

Для того, щоб Україна могла бути у фарватері цих глобальних змін у світовій енергетиці, українська влада вже зараз повинна розробити довгострокову стратегію розвитку водневої енергетики, яка визначатиме ціли, завдання, технічні вимоги, економічні рішення та механізми реалізації водневих проєктів в Україні.