Чи може переказ "без призначення" стати аліментами
Аліментні зобов’язання не можуть виконуватися «мовчазними» грошовими переказами без чіткого призначення платежу, адже саме юридична визначеність гарантує реальний захист прав дитини.
У випадках аліментних спорів гроші — це не просто цифри, а доля дитини, її майбутнє, можливість навчатися, харчуватися, відчувати себе захищеною. І саме тому будь-який платіж, зроблений батьком чи матір’ю на користь іншого з батьків, завжди набуває подвійного значення: це чи акт піклування, чи спосіб уникнення відповідальності.
Касаційний цивільний суд у справі №390/2379/24 поставив доволі жорстку, але потрібну крапку: не кожен грошовий переказ автоматично є аліментами. Якщо в призначенні платежу написано сухе «переказ власних коштів», ми не можемо вважати ці гроші виконанням аліментного зобов’язання.
Чи справедливо це? Я переконана — так. Бо інакше ми ризикуємо перетворити аліменти на невидимий потік грошей без змісту і без юридичної чіткості.
Уроки з практики: коли гроші — це не просто гроші
Я пам’ятаю справу, яку вела як сімейний адвокат ще кілька років тому. Чоловік переказував колишній дружині суми на картку, не вказуючи призначення. Усі були впевнені, що це — аліменти. Але коли настав час рахувати борг, виявилося, що в ті ж самі періоди він допомагав дружині покривати кредит за авто, оформлений на її ім’я. В результаті половина переказів фактично була погашенням чужого боргу.
Тоді суд визнав, що лише ті перекази, де прямо зазначено «аліменти», можна враховувати як виконання обов’язку щодо утримання дитини. Решта — лише добровільна фінансова допомога.
Цей підхід здавався суворим, але саме він уберіг дитину від того, щоб залишитися з формальним боргом на папері та без належної підтримки в реальності.
Як дивиться світ: міжнародні практики
У міжнародному праві аліменти розглядаються не просто як приватна домовленість між двома дорослими. Це — соціальна функція, що має на меті гарантувати права дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Pini v. Romania Суд підкреслив, що держава зобов’язана забезпечити ефективні механізми виконання аліментних зобов’язань. Хоч справа стосувалася виконання рішень щодо усиновлення, принцип лишається той самий: механізми мають бути чіткими, зрозумілими й не допускати подвійного трактування.
У Франції, наприклад, при сплаті аліментів через банківські установи існує спеціальне поле, яке обов’язково має містити призначення — «pension alimentaire». Без цього банк просто не проведе транзакцію. Це не бюрократія заради бюрократії, а спосіб уникнути хаосу та непорозумінь.
У Німеччині також діє практика, за якої будь-який переказ без позначки «Unterhalt» (утримання) не визнається аліментами. Якщо платник бажає допомогти колишньому подружжю в іншому фінансовому питанні — він може це зробити, але такий платіж не впливатиме на борг зі сплати аліментів.
Українська реальність: між формою і змістом
Наші суди часто стають на бік «здорового глузду»: мовляв, якщо інших боргових зобов’язань немає, то всі гроші, які надходять від боржника, слід вважати аліментами. Так було у справах №642/6906/16-ц, №648/1102/19, №569/11466/20. Але такий підхід створює небезпечний прецедент.
Адже завтра боржник може сказати: «Я ж платив, просто не написав». А стягувач відповість: «Вибач, але ці гроші були на інші витрати». І в результаті дитина виявиться заручницею дорослих ігор.
Саме тому нова позиція Касаційного цивільного суду виглядає кроком до правової визначеності. Суд наголосив: якщо призначення платежу не містить згадки про аліменти, він не може бути автоматично врахований.
Виконавець і його роль: не бухгалтер, а гарант справедливості
Державний виконавець — не просто лічильник коштів у системі. Він має дбати про баланс інтересів: щоб дитина отримала те, що їй належить, а боржник — справедливе й точне обчислення боргу.
Розрахунок здійснюється на підставі чітких документів: квитанцій із призначенням, відомостей про зарплату, розписок чи заяв. Але якщо квитанція каже лише «переказ власних коштів», виконавець не має права здогадуватися, що це було. У праві здогадки небезпечні.
Чи можна виміряти відповідальність цифрами? Мабуть, ні. Але можна зафіксувати її у словах. Призначення платежу — це маленький, але важливий напис, який відділяє турботу від байдужості, виконання обов’язку від хаотичного руху грошей.
Коли батько чи мати вказує «аліменти», це не просто технічна дія. Це визнання: «Я виконую свій обов’язок перед дитиною». Якщо ж цього слова немає, то й сенс розчиняється.
Шляхи вирішення проблеми
Я бачу кілька шляхів, як зробити систему більш захищеною:
Законодавчо закріпити обов’язковість зазначення призначення платежу як «аліменти» чи «утримання дитини». Без цього платіж не повинен враховуватися.
Створити єдиний державний платіжний інструмент для аліментів, як це зроблено у Франції чи Польщі. Це може бути спеціальний рахунок або система онлайн-платежів, де автоматично зазначається призначення.
Запровадити сувору практику контролю з боку виконавців, які мають перевіряти не лише наявність квитанцій, а й їхній зміст.
Роз’яснювальна робота серед платників аліментів. Багато хто просто не знає, що фраза «переказ власних коштів» може згодом залишити дитину без належного забезпечення.
Мене часто запитують: «Чому ви так наполягаєте на формальностях? Хіба важливо, що написано у квитанції, якщо гроші реально дійшли?»
Я відповідаю: важливо. Бо право — це не хаос добрих намірів, а система правил, що захищає слабшого. У спорах про аліменти слабший завжди один — дитина. І якщо ми не вимагаємо точності, ми фактично позбавляємо її гарантованого права.
Тому рішення Касаційного цивільного суду — це не просто ще одна правова позиція. Це сигнал: відповідальність має бути прозорою, зафіксованою і зрозумілою. Бо тільки тоді аліменти перестануть бути предметом маніпуляцій і перетворяться на те, чим мають бути від початку, — стабільною опорою дитинства.
- Офлайн не можна на всі 100 онлайн: а де б ви поставили кому? Аліна Первушина 14:09
- Київ чи область: аналіз ринку житла 2025 року та вигідність покупки Антон Мирончук 14:05
- Пастка для СЗЧ: чому "декриміналізація" не спрацювала і які ризики має законопроєкт №13260 Андрій Йосипов 11:50
- "Паливний контракт" на зиму: юридичний щит Ростислав Никітенко 09:15
- Чи може переказ "без призначення" стати аліментами Світлана Приймак 09:13
- Держава без правосуддя Валерій Карпунцов 06.09.2025 20:09
- Мистецтво читати людей і соціальна тривожність Ольга Духневич 06.09.2025 01:24
- ФОП і фінанси: як утримати особисту стабільність у бізнесі та житті Інна Бєлянська 05.09.2025 18:48
- Від перемовин до перемовин. Яку стратегію обирає український бізнес в умовах кризи? Віктор Андрухів 05.09.2025 16:53
- Справедливі податки & реформи під час війни Олександр Рось 05.09.2025 13:39
- Народження і смерть на окупованих територіях: роль суду у фіксації фактів Світлана Приймак 05.09.2025 13:23
- Педофілія як ганьба міжнародної системи та виклик правосуддю Дмитро Зенкін 04.09.2025 15:04
- Емоційна валюта Олександр Скнар 04.09.2025 14:33
- Більше працівників на оборонних заводах. Верховна Рада прийняла законопроєкт Галина Янченко 04.09.2025 14:17
- Скасування Господарського кодексу: наслідки для енергетичного сектору Юрій Шуліка 03.09.2025 17:14
-
SVT: 123 000 авіарейсів мали проблеми через збій GPS, джерела перешкод – у Росії
Бізнес 46571
-
Найдорожчі обручки знаменитостей та хто їх отримав – від $1 млн до $38 млн
Життя 21326
-
Чи варто змінювати роботу кожні 2-3 роки: переваги та ризики кар’єрних стрибків
Життя 10842
-
В Україні планують скасувати акти виконаних робіт: законопроєкт уже в Раді
Бізнес 9908
-
АРМА шукає управителя для бренду води "Моршинська". Компанія-власник прокоментувала
доповнено Бізнес 9051